Тернопільська українська гімназія має цікаву та довгу історію. Навчальний заклад витримав українсько-польську війну та дві світові війни. Повідомляє «Ternopil.one».
Коли започаткували гімназію
Гімназію у Тернополі відкрили в далекому 1898 році. Указом цісаря Австро-Угорщини Франца Йозефа офіційно відкрито цісарсько-королівську гімназію. Проте, зробити це вдалося завдяки спільним зусиллям громадських діячів Тернопільщини. Заняття в першому україномовному класі стали можливі завдяки тому, що навчальний заклад назвали на честь цісара Франца Йозефа.
З кожним роком кількість україномовних класів зростала і вже за декілька років в навчальному закладі їх нараховувалося вісім. Саме стільки класів зазвичай було в найвищих гімназіях. Спочатку гімназію розмістили в приміщенні Домініканського монастиря.
З 1901 року навчальний заклад почав функціонувати як самостійна українська гімназія. Згодом його перевели в приміщення на вулиці Музейній, де він знаходиться і досі.
Українська гімназія в часи Першої та Другої світової війни
Починаючи з серпня 1914 року та під час російської окупації, Тернопільська гімназія припинила свою роботу, оскільки в її приміщенні розмістили військовий шпиталь. Лише в січні 1917 року російська влада дала дозвіл на відновлення роботи гімназії. В навчальному закладі знову почали діяти вісім класів завдяки великому напливу учнів. Щоправда, гімназія функціонувала в приватному помешканні. В 1918 році після того як військовий шпиталь виїхав з її «старого» приміщення, навчальний заклад нарешті зміг повернутися в рідні стіни.
В 1918 році Україну накрила епідемія іспанки та тифу, через що навчання було тимчасово зупинено до 1919 року. Однак, на той період в гімназії працювали шість класів, оскільки учнів старших класів мобілізували до війська. Окупація Тернополя Червоною армією знову припинила роботу навчального закладу. Лише наприкінці 1919 року гімназія почала працювати без перерв до червня 1930 року.
В 1930 році польська влада ліквідувала гімназію в рамках антиукраїнських заходів. В цей час педагоги та учні Тернопільської гімназії об’єдналися з приватною жіночою гімназією і продовжили свою роботу як приватна гімназія «Рідна школа».
Після приходу більшовиків на базі тернопільської гімназії відкрили середню школу № 1, куди перейшли учні та більшість вчителів з гімназії. Спочатку навчальний заклад розмістили на вулиці Грушевського, згодом перевели на вулицю Коперника.
В період Другої світової війни Тернопільська гімназія з українською мовою навчання нараховувала вісім класів та чотири кабінети. Станом на листопад 1941 року в гімназії виявили намір вчитися 960 учнів, проте німецька окупаційна влада дозволила прийняти до класів лише по 50 учнів. В 1942 році при гімназії почала працювати бурса, де навчалося 100 учнів. В січні 1944 року гімназія підготувала останній випуск. Навчальний заклад повністю припинив свою роботу напередодні боїв за Тернопіль.
Свої особливості мав і навчальний процес. В гімназії вивчали українську, латинську та німецьку мови, математику, релігію, історію, географію, фізику і хімію. Також в навчальному закладі навчали співам та малюванню. Педагогічне навантаження на вчителів було досить велике: на кожного припадало 25-28 годин викладання щотижня.
Варто додати, що більшість учнів гімназії були дітьми селян. У воєнні та післявоєнні руки майже всі учні вступили в ряди дивізії «Галичина» та Української Повстанської Армії. Більше 70 випускників тернопільської гімназії загинули в боях, ще 30 втратили життя у тюрмах та засланнях.
