Зростання виробництва продукції в Україні дало можливість значно збільшити парк комбайнів і налагодити їх виробництво. Така галузь як комбайнобудування стала однією з провідних у Радянській Україні. Найбільші заводи зосереджувалися у Дніпропетровську, Кременчуці та Білій церкві. Далі на ternopil.one.
Обсяги виробництва комбайнів зростали. Вже у 70-х роках минулого століття в Тернополі запрацював завод бурякозбиральних комбайнів «КС-6Б» та «Збруч-2».
Тернопільський комбайновий завод: становлення і занепад
Однією з найдавніших галузей промисловості України прийнято вважати сільськогосподарське машинобудування. Його історія бере початок з середини ХІХ століття, а вже на початку ХХ століття промисловість посідала провідне місце в економіці. До перевороту та приходу до влади більшовиків, власниками найбільших машинобудівних заводів України були переважно закордонні капіталісти.
Після 1917 року галузь почала стрімко розвиватися. На це повпливала механізація сільського господарства і збільшення радгоспів і колгоспів у державі. Щоправда, вже у післявоєнний період машинобудування хоч і зростало, проте вже дещо повільніше. Проте асортимент продукції з кожним роком лише збільшувався.
Ще донедавна Тернопільський комбайновий завод посідав першість з виготовлення бурякозбиральної техніки та іншої техніки для сільського господарства в Радянській Україні. Та комбайновим заводом він став лише у 1970-му році. До цього тут діяла машинно-тракторна майстерня. Її заснували в перший рік радянської окупації західноукраїнських земель. У 1944 році майстерню реорганізували. Вона стала міжрайонною майстернею з капремонту. Через 5 років у приміщенні вже займалися ремонтом тракторних і комбайних двигунів.
Повна реорганізація майстерні відбулася у 1959 році. Тут створили машинобудівний завод, а через 20 років розпочав працювати один із найбільш виробників комбайнів – Тернопільський комбайновий завод. Воно успішно розвивалося аж до української незалежності. Свого часу це підприємство було найбільшим на території Тернопілля. Тут працювало близько 10 тисяч Тернополя і не тільки!
З розпадом Радянського Союзу та становлення незалежності на українських землях, Тернопільський комбайновий завод в перші роки переживав кризу. Про його відродження велися тривалі перемовини. На сьогодні більша частина колишнього гіганта використовується не за призначенням. Наприклад, у 2008 році в найбільшому цеху заводу запрацював найбільший будівельний супермаркет у місті. Та комбайновий завод не пропав безслідно, як ви думаєте. Зараз це товариство «Тернопільський машинобудівний завод».
У кількох цехах продовжують виготовляти запчастини для автомобілів і різні товари народного споживання. Щоправда, потужність у порівнянні з попередніми роками різко скоротилася. Та й обсяг реалізації товару є відносно невеликим. Попри це, підприємство продовжує триматися на «плаву», тому «хрест» на ньому ставити ще рано.
Основні розробки комбайнового заводу
У 1973 році на Тернопільському комбайновому заводі вперше випустили самохідну машину типу «КС-6». Тоді ж з’явилися й гичкозбиральні «БМ-6». Самохідна шестирядна коренезбиральна машина «КС-6» призначалася для збирання коренеплодів при роздільному збиранні цукрових буряків. Ця машина працює лише в комплексі з машиною для видалення бадилля. Вона попередньо зрізає з коренеплодів бадилля.
Техніка, яку виготовляли на Тернопільському комбайновому заводі, була оснащена електронною системою автоматичного контролю та сигналізацією. Комбайн «КС-6» вітчизняного виробництва став найкращим у СРСР. Його навіть відзначили медалями. Окрім «КС-6», на заводі виготовляли вдосконалені комбайни типу «КС-6Б-01», «КС-6Б-02», «КС-6В» та нове покоління машин «КБ-6». Комбайн «КБ-6» ще називали бункерним.
У стінах комбайнового заводу розробили абсолютно нову машину для збирання буряків, що була схожі на західні розробки. Точніше, бурякозбиральна машина була створена за існуючими тогочасними імпортними зразками.
Це комбайн «КСБ-6» або, як його ще називають «Збруч». Він призначався для однофазного збирання коренеплодів цукрових буряків. Тобто, за один прохід машина виконувала всі технологічні операції збирання коренеплодів і гички. Варто зазначити, що комбайни, які виготовлялись у Тернопільській області були бурякозбиральними.
Ширина захвату «Збруча» становила 2,7 метри, а робоча швидкість руху машин 5,0, а подекуди й 9,0 км/год. Продуктивність – від 1,3 до 2,4 га/год. Цей тип машини комплектувався змінними дисковими та ротаційно-вилчастими викопувальними пристроями.
Вийшло усього кілька зразків цього самохідного бункерного комбайну. На цьому все завершилося. Не вистачало коштів для переобладнання технологічних ліній, а Тернопільський комбайновий завод не мав де їх взяти. У 1980-х роках з конвеєрів підприємства щороку сходило до 4 тисяч бурякозбиральних машин.
Окрім комбайнів, на заводі виготовляли й машини для збирання гички цукрових буряків. Так з’явилися «БМ-6», «БМ-6А», «БМ-6Б» та інші. Завод постійно докладав зусиль у розробці й іншої важливої техніки, корисної в сільськогосподарському комплексі України. Це, наприклад, машини для картоплярства чи малогабаритна техніка.
«Комбайнобудівник» – періодика та орган партійного комітету
У 70-х роках минулого століття Тернопільський комбайновий завод розпочав видавати власну періодику. Газета «Комбайнобудівник» відображала те, чим насправді займалися комбайнобудівники в СРСР, їх соціальне та культурне життя. Періодичне видання було не простою газетою, а органом партійного комітету, а також профкому і дирекції самого підприємства. Утім, її реєстрацію скасували вже в часи Незалежності за порушення вимог Закону України.
Редактори «Комбайнобудівника» – В. Клименко та В. Лясковський. А кореспондентом з 1981 по 1984 роки був тернопільчанин В. Андріїшин. Український журналіст свого часу працював у багатьох періодичних виданнях Тернопільської області. Це і газета «Комбайнобудівник», де обіймав посаду кореспондента та заступника об’єднаної редакції й цієї газети, молодіжної періодики «Ровесник», Тернопільської газети» тощо. Він був головним редактором восьми газет області.
На заводі співали та виступали з концертами
При Тернопільському комбайновому заводі у 70-80-х роках ХХ століття розвивався самодіяльний вокальний колектив. Його заснували через 4 роки після становлення підприємства як комбайнового заводу. Керував хоровою капелою український диригент і заслужений працівник культури України Володимир Верней. До керівництва вокальним колективом при комбайновому заводі, працював диригентом хорової капели в Тернопільській обласній філармонії, викладав у Тернопільському музичному училищі.
Самодіяльний вокальний колектив мав широкий музичний репертуар. Він складався як із народних, так і сучасних творів сучасних виконавців. Капела виступала на численних музичних подіях, фестивалях міжнародного рівня та на концертах за межами УРСР. Вони брали участь у «Брестській весні» і «Сонячних кларнетах».
В хоровій капелі Тернопільського комбайнового заводу перебували самі ж працівники цього підприємства. Значну частину учасників складали також місцеві професійні співаки і музиканти.
