На західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, жінки отримали право здобувати освіту лише у 1860-х роках, коли було запроваджено закон про загальну початкову освіту. Завдяки цьому, у Тернополі почала з’являтися низка навчальних закладів із польською мовою викладання. Далі на ternopil.one.
Професійно-художня освіта жінок
Початок і розквіт професійно-художньої освіти для жінок, які мешкали на Галичині, зокрема Тернопільщині, кінця XIX ст. пов’язані з низкою суспільно-культурних та економічних подій. До таких відносять розвиток промислового виробництва, особливо текстилю, а також включення жінок у соціальне життя, що дозволило їм працювати та навчатися. Було виділено спеціальні кошти для вчителів кравецьких гімназій, які влаштовували спеціалізовані конференції, на яких затверджувалися навчальні плани, техніки та тематики роботи.
Курси ручного в’язання особливо були популярні в 1920-1930-х роках та проводилися у великих містах, містечках та селах Галичини не тільки для вчителів, а й для простих мешканок. Такі курси, щоправда, відвідували тільки жінки. Там навчали в’язати гачком речі, які були модними і становили необхідність, це: светри, шкарпетки, шарфи, рукавички, тощо. Їх проводили відомі інструктори, які мали свої майстерні та ательє, а також здобуту професійно-технічну освіту. Велику популярність набули курси жіночого рукоділля (особливо трикотажу).
У 1920-1930-х роках в Галичині, завдяки таким курсам, сільські жінки мали змогу влаштуватися на роботу та заробити гроші.
Жіноча виділова школа
Мало хто знає, але сучасна Тернопільська спеціалізована загальноосвітня школа №5 у Тернополі колись функціонувала як жіноча виділова школа імені святої Ядвіги. Її будівництво розпочали ще в 1834 році і тривали більше 20 років. Завершилося будівництво і розпочався навчальний процес лише у 1857 році.
Засновником жіночої школи була міська рада міста, яка постановила, що цим закладом повинна керувати жінка. Так і сталося, першою вчителькою стала Марія Котлінська. Новостворена школа була невеликою, тут діяло всього 3 класи, а навчалося близько 90 учениць. У 1867 році заклад було реформовано, і тепер тут діяло 4 класи, а студіювало близько 110 дівчат. Викладали дисципліни також жінки, тоді їх вже було троє та один сторож. Усі витрати, фінансування та оплату праці взяла на себе міська рада Тернополя. Того ж року новим предметом, який додали до програми стала українська мова, проте її швидко вилучили.
У 1871 році школа знову розширилася, і тепер тут діяло 5 класів. Серед предметів, які вивчали жінки, було: релігієзнавство, польська та німецька мова й література, арифметика, історія, фізика, географія тощо. Французька мова діяла як факультатив та була не обов’язковою до вивчення. У 1874-75 роках відкрили шостий, а згодом сьомий клас. Розширення відбулося і серед наук, які вивчали, додали математику та природознавство. Через те, що у школі нараховувалося 7 класів, виникла потреба у розширені учительського штабу. У навчальному закладі тоді вже був директор, працювало 7 вчителів та 2 катехити: римо-католицький та греко-католицький. Катехити- це вчителі, котрі викладали катехізис. Їх ще вважали людьми, які покликані Богом.
У 1890 році в цьому навчальному закладі вже нараховувалося близько 700 учениць, проте згодом, через великий наплив бажаючих навчатися, було відкрито восьмий клас, який міська рада відмовилася фінансувати.
У часи Першої Світової війни, до цього закладу ходили діти з бідних сімей, які мешкали в Збаразькому передмісті. Вчителі всіляко намагалися допомогти таким ученицям. Через брак грошей, перестав існувати восьмий клас, а згодом й інші, залишилося лише 3. На початку ХХ століття заклад перейменували в школу святої Ядвіги. Тоді тут навчалося близько 750 дітей, через що виникла потреба в додатковому приміщенні. Цю проблему швидко розв’язали – відкрили другу виділову школу для дівчат. У період міжвоєнної Польщі заклад не припинив своєї діяльності. Діючим директором була Євгенія Модрицька.
При виділовій школі був створений пансіон- заклад відкритого типу, у якому навчали хорошим манерам, правилам доброго тону, іноземним мовам та грі на музичних інструментах. Щоправда, в таком закладі дисципліна була суворою, а вихованок могли за непослух покарати. Для того, аби не виникали конфлікти й не було помітно різниці між вихованками із бідних та багатих сімей, був створений дрес-код, який складався із темно-синьої довгої спідниці та білої блузи.
Гімназія товариства “Рідна школа”
Колишнім приватним закладом для жінок була спеціальна гімназія товариства “Рідна школа”, яка розміщувалася у Тернополі. У 1921 року товариство отримало дозвіл на створення приватної гімназії. Спочатку тут діяло 4 класи, а опісля їх завершення, учениці здавали матуру ( тодішній іспит) в чоловічій державній гімназії Тернополя. В кінці навчального року ученицям 1-го та 2-го класу видавалося спеціальне свідоцтво про завершення. Вона утримувалася за кошт батьків, щорічні внески становили 40 злотих, проте для багатьох ця сума була дещо меншою, були й такі, хто взагалі звільнявся від оплати за навчання, адже це покривалося за кошт педагогічного товариства.
Спершу гімназія діяла у приміщенні Української державної гімназії в 2-у зміну через навчальний процес попередньої, так тривало 5 років. Проте у 1926 році установу таки перевели у приміщення Руської бурси. 6-класною стала тільки у 1928 році й діяла у такому вигляді до 1931 року. Під час урядової політики, яка спрямовувалася на втихомирення локалізованих етносів на Тернопільщині, жіночу гімназію закрили, але тодішнє керівництво “Рідної школи” добилося її відновлення та реорганізації у мішану форму.
Що цікаво, у “Рідній школі” було створено 32-й курінь пластунок у 1932 році. При гімназії діяло чимало гуртків: музичний, географічний, філологічний тощо; читальня, бібліотека,майстерня для практичних занять та інше.
Навчальні заклади, про які мало що відомо
У Тернополі існувало досить багато навчальних закладів для жінок про які, на жаль, мало що відомо. Згадка про них є в окремих польських рукописах та книгах, проте, інформація про діяльність та місце розміщення багатьох залишається невідомою. Одним із таких є Вищий жіночий науковий інститут, що діяв у Тернополі в період з 1989 по 1905 роки, й завершив свою діяльність з початком революції на Українських землях. Відомо, що установа розміщувалася на колишній вулиці Стрілецькій-Нижчій, зараз- Січових Стрільців.
Ще однією була Жіноча гімназія імені маршалка Пілсудського, він згадується в Польському офіційному журналі, проте відома лише назва, розміщення та роки діяльності навчального закладу невідомі. Серед таких зустрічаються, ще: Жіночий інститут імені княгині Ярославни, Приватна жіноча учительська семінарія Громадського комітету, Приватна учительська жіноча семінарія Товариства народної школи, яка діяла в 1937 році тощо. Існували також жіночі гімназії у Тернополі, які для науковців та дослідників залишаються незнаними, адже будь-яка інформація про них відсутня, це, зокрема: Жіноча гімназія ім. М. Конопницької та С. Ленкевичової, Тернопільська державна жіноча гімназія ім. Ю. Пілсудського, яка діяла в закритій польською владою Українській гімназії.
