Уже вкотре університети переходять на дистанційну форму навчання. Чи встигають студенти адаптовуватись чи досі гостро реагують на такі зміни? Далі ternopil.one.
Викладачі вищих навчальних закладів м. Тернопіль кажуть, що були готові у будь-який момент перейти на онлайн-платформи. Деякі вже з 1 вересня поєднували різні форми навчання аби пристосовуватись усім було легше. Адже, кажуть, що ще з самого початку бачили, що очні пари в університеті це лише короткочасна втіха:
“До початку карантинних обмежень, ми були роззброєні. А тепер усі ресурси у нас на руках.”
Студенти ж в свою чергу скаржаться, що їм не до вподоби швидкий темп змін:
“Ми оплачуємо гуртожиток, починаємо відвідувати лекції. Проходить місяць часу – більшість груп закривають через наявних у них студентів, які мають ковід. Потім ми виходимо із дистанційної форми навчання, не минає і двох тижнів – як вже цілий університет йде на онлайн-навчання та ми їдемо додому.”
Пройшов тиждень канікул і у школах, та діти не повернуться за парти. 1 листопада лише учні 1-4 класів матимуть змогу відвідувати навчальний заклад. Решта – на дистанційку. Чи продовжать школи канікули, або відмовляться від запровадження дистанційного навчання – варто зачекати.
Батьки теж не у захваті. Адже дозволити собі допомогти дитині із навчанням онлайн та ще і з домашнім завданням опісля, може не кожен. А з двома працюючими батьками у повний робочий день – це взагалі із ряду надзвичайного.
Думки розходяться, але всі вони направлені на те, щоб нашим дітям було комфортно. Пандемія ускладнила життя кожного, без заперечень, але вона не повинна впливати на різносторонній розвиток особистості дитини, підлітка та молодої людини. Навчальний процес – багатосторонній, але і в ньому є присутнє окреме бажання кожного здобувати нові знання та навички і нести власну відповідальність за результат.