17 вересня 1939 р. радянські війська кинулись окуповувати (вони це називали “звільняти”) територію Тернопільщини від польського володіння. За декілька днів крім нашого краю, було захоплено також інші області заходу України, зокрема Львівщину, Волинь, Рівненщину, Станіславівщину. Закріпившись на цих територіях, влада розпочала репресії проти поляків, свідомих українців, інтелігенції, загалом усіх тих, хто міг чинити їй опір. Ув’язнивши та знищивши перших репресованих радянська каральна система перейшла й до другого етапу, а саме пропаганди “вільного життя” в країні, яка є “найбільш демократичною, вільною та багатою”. Це здійснювалось різними способами, але одним із найважливих стала освіта. А тому розглянемо, як радянська влада здійснювала радянізацію освіти. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.
Перші кроки в освіті
Як зазначає дослідник Леонід Кравчук, радянська влада принесла в систему освіти подвійні стандарти. Адже важливим в освіті стала не професійна підготовка учнів, тобто знання, наприклад, з фізики, а світоглядна теорія, тобто комуністичне бачення дітей. Ось, що писали про це сучасники цих подій:
«Структуру школи з її програмою й методами навчання та виховання принесли большевики в Західну Україну готову із-за Збруча. Найрізкіша риса цієї школи – її політико-агітаційний характер на услугах комуністичної партії. В СССР все, що живе, мусить агітувати. Не минула агітка і школи. Ця агітка має таку рішальну перевагу в школі, що зіпхнула на другий план її дидактичні завдання, рівень освіти, суму знань учнів і дидактичну кваліфікацію вчителя».
А отже, радянська влада фактично принесла на ці землі зовсім нову шкільну методику. Це стало чимось новим як для початкової школи, так і для вищої. Які завдання стояли перед освітою в той час? Все просто – «готувати членів комуністичного суспільства». А тому ця школа почала давати дітям багато знань з громадсько-політичних питань, ніж школи, що існували в період польської окупації».
Хто виконував завдання по радянізації освіти
Перш за все, провідниками поширення комуністичної пропаганди на Тернопільщині стали місцеві вчителі, яких не торкнулися репресії. Вони, на відміну від лікарів, яких привезли зі сходу України, становили численний прошарок населення, а отже, могли забезпечити освітній процес в 1939 р. Але варто зважити на те, що ці вчительські кадри отримали освіту в буржуазних школах, а отже, мали своє бачення світу, могли самостійно вирішити, що добре, а що погано, побачити позитиви та негативи радянської системи освіти та економіки. А тому радянська влада постала перед дилемою, як їх переконати прийняти теорію марксизму-ленінізму і радянську методику освіти. Про це згодом, а зараз скажемо, що тих, хто одразу не бажав змінюватися очікували застінки в’язниці. Саме там опинилося багато вчителів української гімназії в Тернополі, зокрема Іля́рій Брико́вич – український педагог, перекладач, громадський діяч, літератор.
З метою спрямувати освітній процес в напрямку, який був потрібний більшовикам, радянська влада видала постанову від 13 травня 1940 р. «Про хід підготовки початкових і середніх шкіл до іспитів», де вказувала, що якість іспитів та матеріалів для навчання (як от картки, тексти, теми для екзаменів) не відповідають радянському баченню життя, а отже, потребують змін.
Радянська влада також вказала місцевим відділам освіти терміново забезпечити школи завідуючими навчальними частинами (або завучами) і пояснити їм важливість їх роботи.
Важливою частиною роботи радянської школи було змагання, а тому навчальні заклади Тернопільщини теж включилися в боротьбу за кращу успішність, відвідування та високу дисципліну.
Діти – наше майбутнє
Ключовим елементом в радянській політиці освіти займали діти. А тому чиновники звертали увагу на їх виховання. 22 листопада 1940 р. Тернопільський облвиконком і бюро обкому КП(б)У в постанові «Про роботу дитячих будинків в області» звернули увагу на незадовільний стан дитячих будинків. Але це було не так важливо, як питання виховання в цих закладах. А тому там пропонувалося створювати піонерські загони. А також кращих комсомольців області відправити на роботу в дитбудинки в якості піонервожатих і вихователів.
Робота з молодими вчителями
Радянська влада розуміла, що навчити старших людей любити СРСР неможливо, а от роботу з молодими вчителями необхідно проводити вже зараз, щоб завтра вони могли перейняти більшовицьку ідеологію та навчати дітей тому, що скаже партія. А тому було наказано шкільним профспілкам організувати соціалістичні змагання між школами за високі показники навчально-виховної роботи. Також керівництво місцевих осередків партії мало допомагати таким вчителям, систематично заслуховувати звіти про їх роботу та звертати увагу на вивчення ними «Короткого курсу історії ВКП(б)».
Преса – рупор пропаганди
Важливу роль в радянізації освіти займала преса. Партійне керівництво часто згадувало пресу і вимагало від редакторів та журналістів висвітлювати перебудівні процеси в соціалістичній школі. А тому газети «Вільне життя», «Комсомолець» і районні часописи активно працювали в цьому напрямку. В 1940 р. «Вільне життя» повідомляло, що в тернопільській школі, яка працювала на базі колишньої гімназії, провели семінар з підвищення знань з української мови. Планувався такий же з російської. А також всі вчителі вже приступили до вивчення «Короткого курсу ВКП(б)».
Політгодини – важлива частина пропаганди
Згодом, а точніше з початком наступного навчального року, в закладах освіти західноукраїнських областей на доповнення до основ марксизму-ленінізму запроваджуються політгодини. Варто сказати, що вони використовувались адміністрацією для виявлення «ворогів народу», адже під час них лектори намагалися зав’язати дискусію і зрозуміти, хто чим дихає. Ті, хто був незгодний «з лінією ВКП(б) і Великого Сталіна», виявляв сумнів щодо успіхів соціалістичної Батьківщини, автоматично потрапляли до розряду «класових ворогів» або «ворогів народу».
Якщо брехати, то всім
В радянській державі всі вчилися брехати аби показувати рух вперед, успіхи і замовчувати невдачі. Навіть говорили таке: «директор школи каже вчителеві: ти брешеш, я брешу і моє начальство теж бреше. Тільки треба брехати вдало». А це означало, що треба брехати так, щоб було видно успіхи соціалістичної держави.
Як вчителі вивчали «Короткий курс історії ВКП(б)»
Радянська влада змушувала всіх вчителів вивчати працю Й. Сталіна «Короткий курс історії ВКП(б)». Місцеве керівництво було змушене звітувати про успіхи вчителів у вивченні цієї праці. Секретар Кременецького райкому КП(б)У повідомив, що 89,2 % комуністів району закінчили вивчення «Короткого курсу історії ВКП(б)», а окремі партійці опрацьовують V-Х главу. Виявилось, що комуністи, котрі заявили про завершення вивчення «енциклопедії марксизму-ленінізму», не можуть не лише відтворити її змісту, а й назвати елементи її структури, не мають розуміння елементарних понять марксистсько-ленінської теорії, як-от принципу демократичного централізму.
Історія в школі
Важливе значення влада надавала вивченню історії в школі. Адже «правильно» вивчаючи історію, учень мав би отримати відповідне світобачення. Тернопільський обком КП(б)У видав постанову від 3 березня 1941 р. «Про стан викладання громадянської історії в школах міст Тернополя і Кременця», де було визнано незадовільним вивчення історії в Кременці та Тернополі. На думку партійних керівників вчителі в своїй роботі не беруть до уваги методичних настанов «Короткого курсу історії ВКП(б)». А тому для вчителів історії планувалось проведення літніх курсів підготовки та перепідготовки. Міські та районні відділи освіти отримали вказівки, що вчителі, які є політично неблагонадійними, повинні бути звільненні.
Ось такими методами влада робила освіту зручним інструментом пропаганди.
