Історія репресованого часопису «Євангельський голос»

Преса була і залишається основним видом агітації. Це один із способів поширення християнських ідей та становлення християнського світогляду. У ХХ столітті на українських землях, вона зазнавала як  розквіту, так і занепаду. Це було пов’язано з війнами та радянською політикою. На Тернопільщині, попри репресії та заборони, часопису “Євангельський голос” вдалося реабілітуватися за кордоном і повернутися з незалежністю до рідного міста. Далі на ternopil.one.

«Євангельський голос» до війни

«Євангельський голос» є досить давньою періодикою Кременеччини. Його основна спрямованість – висвітлення релігійного життя. Це перша періодика п’ятидесятницького об’єднання ХВЄ. На сьогодні Українська церква християн віри Євангельської вважається найбільшим всеукраїнським об’єднанням п’ятидесятницьких громад. 

Свого часу вони зазнавали репресій та переслідувань зі сторони радянської влади, були змушені зберігати у таємниці своє існування та членів об’єднання. Перший випуск з’явився у місті Кременець ще в 1936 році. Журнал виходив щомісяця аж до 1939 року. Його формат – 23х15 см, а максимальна кількість сторінок – 20. 

Репресії християнського щоквартального журналу 

У період з 1936 по 1939 роки вийшло близько 40 номерів «Євангельського голосу». На його сторінках висвітлювалося тогочасне релігійне життя. Тому журнал був популярний, перш за все, серед членів п’ятидесятницького об’єднання ХВЄ. У 1939 році, з початком Другої Світової війни, «Євангельський голос» припиняє друкуватися. 

З приходом більшовицької армії, утвердженням СРСР на західноукраїнських землях, продовжувати випускати «Євангельський голос» було дуже небезпечно. Нова влада протистояла релігії та релігійним угрупуванням. Вони вбачали у них «ворогів народу», що не входять у модель комунізму. 19 років, саме стільки часу християнська періодика не з’являлася у Кременці. Почалися лихі часи. 

У роки Другої Світової війни більшість перших засновників і працівників загинули. Адміністратора часопису Григорія Федишина у 1941 році закатували в Золочівській тюрмі. Не можна вважати співпадінням й зникнення безвісті редактора журналу Михайла Вербицького у 1945 році. Влада ще дуже довго переслідувала поборників релігійного життя і врешті-решт – усувала їх. Після радянської окупації західноукраїнських земель, «Євангельський голос» було закрито, а всіх відомих видавців – репресовано. 

Період еміграції 

Через довгих 19 років паузи, «Євангельський голос» відроджується у 1958 році, щоправда, не в Україні. У Кременці це було робити ще дуже небезпечно. Часопис емігрує до Аргентини (Буенос-Айрес). Робиться спроба по його відновленню у місцевому видавництві «Дорога життя». Його формат збільшили, проте кількість сторінок зменшилася до 16-ти.

Видання «Євангельського голосу» було поширене серед українського п‘ятидесятницького об‘єднання. Його редакторами були українці Володимир Королюк і Василь Хамула. Того ж року з’явилося 4 номери. З кожним роком їх кількість зменшувалася. У 1961-ому, в Аргентині видали лише один номер християнського щоквартального журналу. Та вже наступного року видання «Євангельського голосу» припинилося з невідомих причин.

У Канаді, за сприяння уродженця Тернопільщини Петра Шелестовського, періодичне видання «Євангельський голос» вдалося відновити. Журнал став «Офіційним органом Словʼянського Союзу пʼятидесятницьких церков у Канаді та українських пʼятидесятницьких церков у США». Його формат збільшили до 32 сторінок. Редактором часопису до кінця життя  був Петро Шелестовський, а редактором – його брат.

До 1993 року «Євангельський голос» друкувався у Канаді. За цей час тут з’явилося близько 100 номерів. З них більшість – під керівництвом Шелестовського. Однак після проголошення незалежності, часопис повернувся до України, у місто Кременець, де його «створили».

Повернення часопису до України

У 1993 році «Євангельський голос» повернувся до Кременця. Та у Канаді, після тривалого перебування, не зник безслідно. Було підписано канадсько-українських договір про те, що часопис передається в Україну для спільного видання між представниками союзу ХВЄП України та п‘ятидесятниками Канади. Проте згодом, почавши видавати власний часопис, у Канаді відмовилися від співпраці з українською стороною. 

Міжнародного визнання «Євангельський голос» не отримав. Його було зареєстровано від українського союзу ХВЄП. Журнал потребував головного редактора. Цю посаду запропонували В. Каплуну. Йому доручили створити нову видавничу раду та редакційну колегію. Перший номер з’явився у Кременці в рік повернення часопису до України. Він друкувався на 36 сторінках. 

Попри те, що журнал виходить українською мовою, ця періодика розповсюджується серед християн навіть за кордоном. У Кременці працює редакція «Євангельського голосу». Вони видають не лише журнал, але й книги на християнську тематику, брошури, збірки тощо. Як офіційне видання, його зареєстрували ще у 1990 році, тоді, коли було засновано Союз ЦХВЄ.

More from author

Шкільне питання в Тернопільській губернії за російської окупації в 1916-1917 рр.

Російська окупації Галичини та Тернопільщини в 1914-1917 рр. привернула увагу до питання мови, освіти та ставлення до населення окупованих територій. Детальніше про це розповість...

Російська окупація Тернопільщини: питання управління, боротьби з інакодумством, ставлення до релігії

Перша світова війна стала трагедією для мільйонів європейців, американців, африканців та населення Азії, Австралії, Океанії. Ця подія своїм «чорним крилом» торкнулася і мешканців Тернопільщини....

Лайфхаки з кухонними приборами

Власники пристроїв та девайсів для кухні не здогадуються, що можливості цих предметів не обмежені звичайними функціями або можуть використовуватись більш оптимально. Знання секретів збільшують...
.,.,.,.