Ілярій Брикович: власник кооперативу «Будучність», фабрики «Калина» та освітньо-громадський діяч

На початку ХХ століття Тернопіль стає важливим економічним центром Галичини. У воєводстві та у великих містах розпочинають працювати важливі кооперативи, фабрики і заводи, що займалися виготовленням продукції різного вжитку. Очільниками цих економічних центрів були не лише підприємці та бізнесмени, але й відомі культурні, громадські діячі та представники духовенства. Кооперативи і фабрики приносили хороший дохід і сприяли економічному розвитку регіону. Далі на ternopil.one.

З приходом радянської влади у Тернополі кооперативи перестали існувати. На сьогодні у межах міста знаходиться не так багато важливих економічних об’єктів, у порівнянні з минулим століттям. Більшість з них – це пусті, закинуті приміщення, що потребують оновлення. Та варто пам’ятати, що колись у цих стінах творилася «історія», історія нашого міста. А їх творцями були люди різного роду діяльності. Відомий кооператив Тернополя «Будучність» на початку 20-х років ХХ століття очолював тернополянин Ілярій Брикович. Чи відомо вам щось про цього загадкового підприємця і культурного діяча?

Ілярій Брикович свого часу був речником багатьох культурних і освітніх товариств. Він сприяв усебічному розвитку свого рідного міста. Це у подальшому стало приводом до його усунення й заслання на далекий Сибір більшовицькою владою.  То ким насправді був більше Ілярій Брикович – культурно-освітнім діячем чи підприємцем?

Хто такий Ілярій Брикович для Тернополя?

Ілярій Брикович увійшов у історію славетного Тернополя не лише як очільник найбільшого кооперативу «Будучність» і цигаркової фабрики «Калина», але й і як освітній та культурний діяч, голова українських організацій і братств, гімназії товариства «Рідна школа». Він сприяв усебічному розвитку рідного міста. А ще – був ревним патріотом своєї країни, яку вбачав у незалежності. У роки ЗУНР стояв зі зброєю у руках за волю українського народу у війську УГА.

Народився у Тернопільському повіті, Австро-Угорської імперії в Тернополі у 1881 році. Дитинство та юність проминули тут. Закінчив середній навчальних заклад –  Першу тернопільську гімназію та вступив до Львівського університету. Перша тернопільська гімназія свого часу була важливим освітнім центром міста. Тернополяни знають, що зараз цей заклад не віднайти на вулиці Гетьмана Сагайдачного. На місці колишньої будівлі зараз встановлено пам’ятник видатному українському письменнику Іванові Франку. 

Ілярій Брикович навчався у провідних європейських вищих навчальних закладах: Львівському національному університеті імені Івана Франка, Ягеллонському ( знаний як Краківський університет) та Віденському університетах. Ще будучи студентом демонстрував свій патріотизм і любов до рідної землі. Був учасником численних акцій протесту українських студентів, що проходили у місті Лева. 

Після завершення навчання, успішно складає іспити та отримує право викладати українську й інші класичні мови й у школах. Повертається до Тернополя та у 1905 році заступає на посаду заступника вчителя у Тернопільській українській гімназії. На жаль, будівля і цього освітнього закладу до наших днів не збереглася. 

Тернополянин у культурно-освітньому житті міста 

Через декілька років Ілярій Брикович отримав звання вчителя. Зумів стати цісарсько-королівським професором при гімназії. Паралельно веде активне громадське і освітнє життя у рідному місті. Він сприяв поширенню низки товариств у Тернополі, створенню шкіл і підняття рівня освіти в українських навчальних закладах. 

Тернопільська українська гімназія

У Тернополі очолював українське патріотично-спортивне товариство «Просвіта». Є співзасновником «Жіночого інституту моралі», організації, яка допомагала жінкам, сприяла їх розвитку і вихованню. Очолював селянську бурсу від товариства «Просвіта».

Ілярій Брикович і ЗУНР

Ілярія Бриковича турбувала доля власного народу. Після Першої Світової війни, Тернопіль та його околиці увійшли до складу нової держави ЗУНР. Західноукраїнська Народна Республіка повинна була бути незалежною територією з власними законами і порядками.

Ілярій Брикович зіграв ключову роль у становленні влади ЗУНР в Тернополі. В місті працював заступником повітового комісара. Із загостренням ситуації в республіці, взяв до рук зброю і пішов воювати у військо Української Галицької Армії. Після війни повернувся до Тернополя. Продовжив викладати у Тернопільській українській гімназії. Пропрацював там до її офіційного закриття польською владою. 

Гімназія товариства «Рідна школа». Джерело: фото uk.wikipedia.org

Паралельно був директором приватного навчального закладу для дівчат «Рідна школа». Ілярій Брикович сприяв відновленню у Галичині господарського товариства «Сільський господар». Також очолював важливе культурно- просвітницьке братство «Міщанське братство». 

Попри заборону та жорстку політику польської влади, Ілярій Брикович не полишав своєї громадської діяльності. Він проводив політичні збори серед українців у Тернополі. Був засновником і розбудовником кооперативів, українських товариств тощо. 

Підприємницька діяльність  у кооперативі «Будучність»

Педагогічна діяльність Ілярія Бриковича обірвалася раптово із закриттям освітнього навчального закладу польською владою, де працював український діяч. На початку 20-х років він заступає на посаду директора кооперативу «Будучність» у Тернополі та стає одним із співдиректорів фабрики «Калина». 

Фабрика «Калина» вважається першою на українських землях, з виготовлення паперу для куріння і туток. Перший власник – Євген Білинський. Разом із Ілярієм Бриковичем, її очолював Степан Чумак, Іван Лень і колишній учитель Осип-Лев Іванович Павлишин. 

Джерело: фото uk.wikipedia.org

За Ілярія Бриковича кооператив і фабрика набули чи не найбільшого розквіту. У 30-х роках на ринок постачали не лише папір для цигарок, але й виготовляли цигаркові гільзи. Очільники кооперативу були прихильниками націоналістичних поглядів. Вони також підтримували діяльність культурних і освітніх установ у Тернополі. Виділяли частину своїх прибутків на їх розвиток. Фабрика була забезпечена найкращим обладнанням. При ній навіть відкрили крамницю, де можна було придбати вже готову продукцію. Тут діяв хор і аматорський гуртом, працювала власна книгарня. 

Ілярій Брикович входив у Наукове товариство імені Шевченка. Він спромігся налагодити зв‘язки між Тернопільським кооперативом і фабрикою та цією багатопрофільною організацією. Завдяки його фінансовій підтримці й підтримці «Будучності», відділ НТШ на Поділлі провів кілька досліджень і здійснив розкопки. 

Ілярій Брикович сприяв поширенню продукції кооперативу не лише на Галицьких землях, але й за кордоном. Важливо було продемонструвати світові українську продукцію. Цим і займався підприємець. Продукція неодноразово демонструвалася на виставках у Львові та Станіславові.

Джерело: фото encyclopedia.com.ua

За Ілярієм Бриковичем кооператив не лише займався виготовленням і збутом української продукції, але й сприяв культурно-освітньому розвитку в регіоні. Свого часу, гільзи і цигарковий папір, що виготовляли у Тернополі був своєрідною «візитною карткою». Продукцію купували не тільки у Галичині, але й на Волині. За кордон вони також експортувалися. 

Він приділяв велику увагу саме роботі кооперативу. Налагоджував зв‘язки з відомими тогочасними діячами, зокрема купцями. Саме вони чи не найбільше підтримувала діяльність «Будучності». Ілярій Брикович дбав за дотриманням санітарних норм на виробництві. Папір для цигарок і гільзи тернопільського виробника стали чи не найкращими у Галичині серед інших виробників. Вона не поступалася навіть відомому «Морвітану». 

З приходом радянської влади на Західноукраїнські землі, кооператив «Будучність» і фабрика «Калина» перестали існувати. Ілярія Бриковича було усунуто з посади директора «Рідної школи». Його заарештували у 1941 році та відправили до Уралу, де змусили важко працювати на шахтах. А через рік у Магнітогорську ( Челябінська область) українських громадський діяч і підприємець помер. Робота на шахті була дуже важкою, а умови надто складними. Ілярій Брикович не зміг витримати заслання. Так говорить одна із версій, та існує й інша. 

Деякі дослідники вважають, що Ілярій Брикович помер того ж року, проте у в’язниці. 

More from author

Шкільне питання в Тернопільській губернії за російської окупації в 1916-1917 рр.

Російська окупації Галичини та Тернопільщини в 1914-1917 рр. привернула увагу до питання мови, освіти та ставлення до населення окупованих територій. Детальніше про це розповість...

Російська окупація Тернопільщини: питання управління, боротьби з інакодумством, ставлення до релігії

Перша світова війна стала трагедією для мільйонів європейців, американців, африканців та населення Азії, Австралії, Океанії. Ця подія своїм «чорним крилом» торкнулася і мешканців Тернопільщини....

Лайфхаки з кухонними приборами

Власники пристроїв та девайсів для кухні не здогадуються, що можливості цих предметів не обмежені звичайними функціями або можуть використовуватись більш оптимально. Знання секретів збільшують...
.,.,.,.