Чортківське медичне училище

Друга світова війна принесла численні страждання мешканцям Тернопільщини. Зруйноване господарство, житлова сфера, вивезене в Німеччину та забране в армію населення. Але після війни розпочалась післявоєнна відбудова складовою частиною якої став швидкий розвиток медицини чого й близько не було за польських чи австрійських часів. Важливим тут стало створення ряду медичних закладів, які протягом десятків наступних років випустили тисячі молодих спеціалістів медиків. Такими закладами стали Кременецьке медичне училище, Тернопільський медичний університет та Чортківське медичне училище. Про останній навчальний заклад детальніше розповість видання ternopil.one.

Медицина Тернопільщини напередодні та протягом світової війни

Як зазначає дослідник Тимків І.В. на вересень 1939 року стаціонарні медичні установи Західної України налічували лише 371 середніх медичних працівників. У Львівському, Тернопільському та Станіславському воєводствах у штаті 62 «осередків здоров’я» було всього 76 медичних сестер або в середньому одна медична сестра обслуговувала весь повіт.

У 1940 році на базі Львівської державної акушерської школи розпочалась підготовка медичних працівників за трьома спеціальностями: фельдшер, акушерка, медична сестра. Цього ж року у Станіславі (нині Івано-Франківськ) та Кременці відкрились 4-річні фельдшерсько-акушерські школи. Та в період німецької окупації медичні школи були закриті, а їхнє майно пограбовано.

Відразу після звільнення з вересня 1944 року вони відновили свою роботу. У цьому ж році відкрито фельдшерсько-акушерську школу в Луцьку. В них навчалися переважно українці – вихідці з цього краю. Крім цього, сюди направлялись на роботу лікарі та середній медичний персонал зі східних областей України та Росії. Але кадрів катастрофічно не вистачало, тому у найближчі роки відкрились ще 22 медичних заклади, що готували середній медичний персонал. Одним з багатьох був навчальний заклад в Чорткові.

Чинники, які впливали розвиток медицини в регіоні

Економічні зміни, яких зазнала Тернопільська область після завершення Другої світової війни та у ході повоєнної відбудови, докорінно вплинули на її мешканців і відкрили можливості для їх самореалізації. Початок 50-х рр. ХХ ст. став відправною точкою для появи на території області нових галузей виробництва, що, у свою чергу, призвело до створення значної кількості робочих місць для населення та відкрило для них можливості соціального зростання. Мешканці Тернопільщини отримали безкоштовний доступ до освіти і медицини, а головне – до вибору сфери діяльності.

Важливий вплив на зміну соціальної структури населення передусім мали освітні, культурні, медичні установи. У галузі охорони здоров’я чисельність працівників зросла з 6532 у 1950 р. до 13448 у 1960 р. Водночас потрібно констатувати той факт, що у 1950 р. медичні заклади були укомплектовані персоналом лише на 82 %. Така стрімка динаміка зростання чисельності працівників галузі охорони здоров’я була наслідком розширення мережі медичних установ у містах та селах Тернопільської області. Функцію постачальників кваліфікованих медичних кадрів взяли на себе утворений в 1957 р. медичний інститут, Кременецьке та Чортківське медучилища. У Тернополі, в 1963 р. вже функціонувала міська поліклініка, міська лікарня з пологовим будинком, обласна лікарня, станція переливання крові, фізіологічний диспансер, психоневрологічний диспансер, онкодиспансер, фтизіатричний диспансер та шкірно-венерологічний, на яких було працевлаштовано 2344 медичних працівники.

Отже, чисельність лікарняних закладів області швидкими темпами зростала до 1965 р., після чого відбулося доволі відчутне уповільнення. Причини останнього, слід шукати у завершеності докорінних змін у системі господарства регіону, що дозволило у короткий період зробити доступним медичне забезпечення для усього населення. Спад зростання чисельності ліжко-місць у медичних уставах опосередковано слід пов’язувати і з політичними змінами у Радянському Союзі; як відомо 1970-ті рр. стали початком періоду “застою” та сповільненням темпів економічного розвитку. Попри помітне зростання кількості лікарняних закладів, їхня чисельність була значно нижчою від решти областей УРСР. Так, станом на 1 січня 1960 р. у області не функціонувало жодного закладу, який би перебував на балансі підприємств, установ чи організацій. Ця ситуація підтверджує факт невисокого рівня розвитку економіки краю, оскільки підприємства не мали можливості вкладати кошти у лікувальні заклади для своїх працівників.

Заснування Чортківського медичного фахового коледжу

В 1946 р. з ініціативи Захарія Довгалюка засновано Чортківську школу медичних сестер. На підтвердження заснування закладу було видно наказ № 84 по Тернопільському облздороввідділу від 15 липня 1946 року Згідно постанови Ради Міністрів про відкриття в м. Чорткові школи медичних сестер з 1-го вересня 1946 року. В цей в Чорткові ще був обласний центр, адже місто не було так зруйновано, як Тернопіль. А тому навчальний заклад було створено в обласному центрі. Директором школи призначено Михайла Вигінного.

З вересня цього року було видано так званий наказ №10, який вказував, що заклад набрав і зарахував на перший курс 36 учнів. 1 жовтня вони почали навчатися. Серед учнів школи було багато черниць, які стали справжніми, а не на слова сестрами милосердя. Таким чином вони теж увійшли у світ науки і здобували спеціальність медична сестра. 

Приміщення, нові спеціальності, вечірні курси

Спочатку приміщення школи знаходилось по вул. Міцкевича, складалось із семи кімнат, де навчались і жили учні. Не було столів, лавок, підручників, наочних посібників, потрібних приладів та інструментів. Спали на підлозі, дрова возили з лісу. У 1947 р. школа медичних сестер у своє розпорядження отримала ще приміщення на вул. Зелена, яке налічувало три кімнати, четверта служила гуртожитком (нині – редакція районної газети).

У 1952 р. медична школа розпочала підготовку спеціалістів трьох медичних професій: фельдшер, медична сестра, акушерка. Першим на посаду завідувача відділенням призначено Лящука Йосипа Михайловича.

Цього ж року для осіб, які не мали закінченої середньої медичної освіти, а працювали в установах охорони здоров’я, були відкриті вечірні відділення при медичних школах з метою отримання медичної освіти без відриву від виробництва.

Реорганізація та новий корпус

17 липня 1954 р. постановою Ради Міністрів Чортківську медичну школу реорганізовано в медичне училище, у якому працювало вже 29 викладачів. Також було відкрито вечірнє відділення спеціальності «Лікувальна справа». Число студентів невпинно зростало, і вже на 1953-1954 н.р. налічувалось 13 академічних груп.

Поступово з процесом задоволення потреб суспільства в середніх медичних кадрах відбулась реорганізація мережі навчальних закладів. Припинили свою діяльність ряд периферійних медичних училищ, а підготовка медичних працівників сконцентрувалась на тих, які мали добру матеріально-технічну базу та викладацькі кадри. Таким чином, у Тернопільській області з чотирьох училищ залишили два – Чортківське та Кременецьке. 1964 р. училище отримало приміщення на вул. Гоголя, а під гуртожиток – приміщення на вул. Зелена (нині – районна бібліотека).

Розпочалося будівництво господарським способом спортивної зали, згодом і бібліотеки з читальним залом на 50 місць (нині – їдальня коледжу), споруджено 5-поверховий гуртожиток. Головний корпус училища зведений у 1985 р. Це дозволило розмістити в ньому бібліотеку з читальним залом, актовий зал, стрілецький тир, 2 спортивних зали, чимало кабінетів та лабораторій.

Отже, таким чином в часи СРСР на території Тернопільщини з’явився новий медичний заклад, який дав дорогу в життя сотням і тисячам молодих спеціалістів.

More from author

Лайфхаки з кухонними приборами

Власники пристроїв та девайсів для кухні не здогадуються, що можливості цих предметів не обмежені звичайними функціями або можуть використовуватись більш оптимально. Знання секретів збільшують...

Кооперація в Кременці за Російської імперії

Вивчаючи всю історію України, готуючись до ЗНО, читаючи та перечитуючи інформацію про визначні події в минулому нашого народу, героїв, які їх творили, ми легко...

Товариство “Сільський господар” та Тернопільщина

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. для українських громадських установ став зоряним часом. Вони та їх філії виникали, як гриби після дощу. В умовах...
.,.,.,.