Пожвавлений розвиток торговельних та економічних відносин на Тернопільщині спостерігається у XVI-XVII столітті, проте у різних містах регіону він мав свої певні особливості. Далі на ternopil.one.
Загальна характеристика торгівлі на Тернопільщині
У XVI-XVII столітті Тернопільщина входила до складу Речі Посполитої. Політична та економічна система цієї країни безпосередньо впливала на розвиток як торгівельних, так й економічних відносин в регіоні. Незважаючи на свавілля польської шляхти та безвладдя у грошовому господарстві, які перешкоджали нормальному функціонуванні й процвітанню торговельних відносин, між деякими населеними пунктами вони не припинялася, а навпаки, набирали ще більших масштабів.
Торговельні відносини цього періоду на Західній Україні характеризувалися пожвавленням торгівлі й зростанням обсягів виробництва як сільськогосподарського, так і ремісничого. У свою чергу це призвело до пожвавлення економічних зв’язків між різними населеними пунктами Тернопільщини. У той час неабияку роль відігравали міські базари й торги, кількість яких постійно зростала. Мешканці Тернопільщини займалися реалізацією виготовленої продукції, окрім цього, споживали товари як місцевого, так і закордонного походження. Придбати їх можна було на міських та сільських базарах, ярмарках і торгах. Місцеві ринки на той час проводилися двічі на тиждень в певні дні, але бували й винятки у святкові дні.
На такі ринки часто з’їжджалися мешканці з міст і сіл, які мешкали неподалік. Постійним товаром, який можна було придбати, був хліб, віск, худоба, риба, крупи та інше. Найбільшим осередком торгівлі на той час, було місто Язлівець, що на Тернопільщині. Сюди на базар приїздили не тільки місцеві жителі, але й іноземці.
Розвиток торгівлі в Кременці
В XVI столітті в Кременці були поширені не лише базари та ринки, але й крамниці. Їх тут налічувалося близько 70-ти. Продавцями зазвичай виступали селяни і городяни, ремісники та феодали. У крамницях вирувало своє торгове життя, там можна було придбати все: ліки, продукти, прикраси, рибу тощо. У 1564 році, король Речі Посполитої Сигізмунд Август віддав наказ кременецькому старості, який на той час керував повітом, М. Збаразькому, дозволити євреям володіти не більше ніж двома шинками на одну людину.
Король дозволив легалізувати торгівлю спиртними напоями в Кременці, окрім пива. Тоді досить поширені були корчми, спеціальні будівлі, де продавали міцні напої. У той час на Галичині корчмами володіли переважно польські євреї. Зараз до них подібними є сучасні бари.
На річці Іква, що протікає неподалік Кременця, місцеві жителі у XVI столітті спорудили міст, а біля нього неподалік розмістили корчму, у якій часто проводили свій вільний час селяни. Окрім цього, було запроваджено митницю та стягування мита за проїзд чи перегін худоби через новостворений міст. Тариф залежав від способу пересування: за перехід однієї людини потрібно було сплатити 1 грош, а за переїзд – 4 литовські динари. Такі дії стали, безпосередньо, передумовою в розвитку посередницької торгівлі.
Розвиток торгівлі в Тернополі
Пожвавлення торговельних зв’язків спостерігалося й у Тернополі. У 1550 році, польський король Сигізмунд Август надав місту привілеїв. Згідно з ними, шлях, який повинні були долати купці й торговці, мусів проходити крізь місто й він вважався державним. З проїзд через Тернопіль із торговців стягувалася плата в сумі лише 1 грош. Згодом, ці кошти, які вдалося зібрати, використовували для укріплення міста й спорудження міцних мурів.
Вперше місцеві купці отримали дозвіл спорудити гуртові склади солі та текстильних товарів лише в 1566 році. Пожвавлення торгівлі в місті сприяла проведенню щорічних великих ярмарків та торгів, участь у яких брали торгові люди усіх західноукраїнських земель та міст Речі Посполитої. Один із таких відбувся 26 липня 1724 року в релігійний день Святої Анни.
Торговельні відносини у Товстому
У містечку Товсте, нині селище міського типу, діяла колись пожвавлена торгівля. Насамперед через те, що через цей населений пункт у XVI-XVII столітті йшов торговельний шлях, який простягався із півночі на південь регіону. У 1549 році польський король надав дозвіл власнику Товстого М. Ходоровському збирати податок в селі. У 1571 році там провелося 2 ярмарки, а щочетверга влаштовували базарний день. Тоді Товсте відвідували не лише місцеві жителі, але й мешканці окружних й віддалених сіл. Як внаслідок, з 1580 році в цьому населеному пункті збільшилась кількість ярмарків до 3 на рік, а з 1701 року становила 4 рази, цьому сприяв і власник містечка. М. Ходоровський разом із селянами займався реалізацією продукції не тільки на місцевих ринках, але й за межами Тернопільщини, зокрема у Львові.
Розвиток торгівлі в інших містах Тернопільщини
У Заліщиках та Бережанах у XVI-XVII столітті також вирувало торгівельне життя. Завдяки дозволу польського короля Августа III на проведення 4 щорічних ярмарків, місто піднялося до королівського рівня. У Бережанах кожного року організовували 2 ярмарки, окрім цього щотижня влаштовували торги, на які приїжджали купці й торговці з усією Західної України та іноземні гості. До міста привозили тканини, дорогоцінні прикраси, зброю, одяг, взуття та продукти харчування. Купцями там були переважно іноземці, серед яких значну частину становили поляки, вірмени та євреї. Пожвавленню торгівлі в цих містах сприяло й їх розміщення, адже Бережани знаходилися на торговельному шляху між Теребовлею та Львовом,а в Заліщиках по дорозі зупинялися торговці, які прямували до Молдови.
Пожвавлення торгівлі спостерігалося й в інших містах та містечках, що розміщуються на Тернопільщині, це, зокрема у Монастирську, Бучачі, Чорткові, Борщеві тощо. У XVI столітті в Монастирську та Бучачі було дозволено організовувати 2 рази на рік великі ярмарки і торги кожного четверга. У 1604 році це право отримало місто Чортків. Торговим днем тут був вівторок, а придбати можна було ремісничі вироби, вівці й різноманітну сільськогосподарську продукцію. У Бучачі поширеною продукцією була сіль, сукно, вовна й тютюн.
З 1629 року у Борщеві дозволили влаштовувати ярмарки тричі на рік, а в Гусятині з 1754 року організовувалися по дві на рік. Такі ярмарки на Тернопільщині не тривали день чи два, а проводилися цілий тиждень. Відповідно до цього, їх відвідували купці й торговці не тільки з найближчих, але й з найвіддаленіших міст та сіл країни. Ярмарки стали першою ознакою формування внутрішнього ринку, адже на них не тільки торгували, але й часто укладали угоди на виробництво чи поставку певних товарів. Міста для їх проведення завжди погоджувалися князями чи королівськими грамотами.
