Богдан Лепкий і “матура” в гімназії міста Бережани

“Матура” або атестат зрілості – це документ, який в Австро-Угорщині, Польщі отримували учні після завершення середньої школи. Для цього необхідно було мати знання з усіх предметів, які викладалися протягом усього навчання. В наш час він називається атестат зрілості. Пропонуємо вам дізнатися більше про навчання в Галичині загалом і на Тернопільщині зокрема в кінці ХІХ на початку ХХ ст. крізь призму досвіду і письменницький талант тернополянина Богдана Лепкого. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.

фото з сайту Локальна історія

Атестат зрілості

Як розповідає видання Локальна історія та дослідник Г. Атаманчук атестат зрілості – це іншими словами свідоцтво про закінчення середньої школи. Початок запровадженню такого документу було покладено у 18 ст. в Пруссії, де таким чином університети намагалися позбавитись впливу церкви на освіту. А тому в 1812 р. було запроваджено єдиний іспит для такого атестату, який включав знання з латини, давньогрецької, французької та німецької мови, математики, історичних предметів та історії природи. До 1834 р. цей іспит можна було обходити і здавати вступний у вузі. Так робили багаті студенти. А з цього року іспит на зрілість став обов’язковим для всіх.

В Росії такі атестати почали видавати після 1837 р. З 1872 по 1917 р. такий документ називався атестатом зрілості. В СРСР видавали свідоцтво, а після 1944 р. атестат про середню освіту або атестат зрілості. В 1962 р. знову повернулась назва атестат про середню освіту. В Україні та інших радянських республіках він був двохстороннім. Тобто на одній сторінці національна мова, а іншій російська. Також вказувалось чи є власник атестату золотим чи срібним медалістом.

фото з сайту Локальна історія

Екзамени в навчальних закладах Галичини

Для того, щоб проілюструвати вам як відбувалося навчання в Галичині на початку ХХ ст., то розкажемо про це на прикладі крайової школи лісового господарства, яка розміщувалась у Львові. Про потрібність захисту лісів в ті часи свідчить такий факт, як те, що в 1848 р. поміщик И. Завадський, який володів лісами на Тернопільщині, оголосив про виділення премії у розмірі 200 корон тому, хто би взявся за написання підручника з лісівництва, пристосованого до місцевих умов. Нагороду було збільшено вдвічі, але бажаючих не знайшлося. Але повернемось до наших іспитів в крайовій школі лісового господарства.

фото з сайту Локальна історія

Щоб вступити в цей навчальний заклад необхідно було показати свідоцтво про закінчення середньої школи і документ про однорічну практику. А отже, вступних екзаменів не потрібно було здавати. Під час навчання необхідно було відвідувати лекції, не запізнюватись на них. Якщо запізнився, то значить рахувалось пропущена година. Якщо захворів більше, ніж два дні, то необхідно було повідомляти директора та мати медичну довідку. Якщо студент пропустив багато занять, то його могли не допустити до складання іспитів. Вони відбувалися що півріччя. До екзаменаційної комісії входили представник від колегії професорів та від Крайового відділу. Іспит не можна було переривати. Якщо по поважній причині пропустив екзамен, то можна було здати іншого дня, але заплатити 10 крон. Далі студент, який здавав екзамен отримував свідоцтва, де ставились оцінки «відмінно» (5), «дуже добре» (4), «добре» (3), «достатньо» (2), і «недостатньо» (1). Також вказувалась старанність здобувачів: добра, дуже добра, достатня. Якщо отримав оцінку недостатньо, то на здавав повторно іспит. Якщо двічі недостатньо, то на наступний курс не переходив. Якщо ж знову тут погано навчався, то його виключали. Якщо ж хтось хотів повторити іспити чи скласти його краще мав заплатити 20 крон.

Випускний іспит складався з двох частин: письмове завдання на 3 завдання і 6 годин та усне на 3 години. Щоб перейти до усної частини необхідно було здати письмову не гірше, ніж достатньо.

фото з сайту Локальна історія

Богдан Лепкий

Письменник Богдан Лепкий написав повість «Матура», яка є уривком із трилогії спогадів Богдана Лепкого «Казка мого життя». Сам письменник народився на Чортківщині на хуторі Кривеньке Гусятинського району (зараз Чортківський район) в 1872 р. Протягом життя він багато писав, перекладав, навчав, критикував, видавав, малював досліджував літературу та мистецтвознавство. Навчався в Бережанах в гімназії.

фото з сайту Локальна історія

«Матура» в Бережанах

Письменник зазначає, що будь-хто знає, що таке «матура». Кожен просинався в страшному сні і обливався потом, бо знав завтра йти на екзамен, а ти ще «не переробив» фізики або не повторив «Життя старовинних римлян і греків» з підручника Терліковського. Про інші галузі науки, які хімія та статистика і не варто згадувати, бо вони вивчались в кінці року і їх знали через слово.

Взагалі то матура – це таке погана та зла баба, яка триває окраєць хліба в одній руці, а нагайку в іншій. Це означає – любиш їсти – навчайся так, щоб очі вилазили.

За часів Богдана Лепкого матура здавалася з усіх предметів, крім релігії. Також можна було не здавати історію та фізику. Історія, була складною, адже там потрібно було вивчити три томи Гінделія з значною кількістю дат, родоводів, фактів.

А тому в ті часи навчалися багато. В місті і за містом легко було зустріти молодого чоловіка, який ходив стежкою туди чи сюди і повторював: «Наполеон народився там то і там то».

фото з сайту Локальна історія

Письмовий екзамен

Прийшов час екзаменів. Студенти задумались як винести з залу і принести з міста готові завдання. Було вирішено, що завдання будуть винесенні, хтось з найкращих їх розв’яже, а потім інші перепишуть. Листки з завданнями переписувались на листках заздалегідь приготованого паперу, а коли екзаменатор відвертався, то їх пускали до інших студентів. Були проблеми з покладом латиною твору Сенкевичевого «Кво вадіс». Тут не можна було переписати, а тому довелось писати з голови.

З німецької тема була про 30-літню війну. Один з друзів мав книгу з історії Німеччини і виписував собі. Дописався до того, що його не допустили до усного екзамену.

З українським завдання не було складнощів, тема про патриції та плебеїв, але довелось допомагати 2-3 друзям, а тому так написав своє завдання, що професор перестрашився.

На усний екзамен приїхав інспектор Іван Левицький. Мав багато знань з багатьох предметів. Зокрема, й математики, фізики. Сам філолог. Вимагав багато, але ставився з повагою до учня. І професора.

Усний екзамен

Прийшов день усного екзамену. Послухавши Службу Божу, поснідавши чи то вже пообідавши Богдан Лепкий пішов на свою матуру. В коридорі було багато товаришів. Одні вже здали. Інші лише очікували на здачі. Перші підбадьорювали, а друзі просили розповісти, які будуть питання. Вони ї потів вивчали і готувались до своєї матури.

Спочатку був переклад з латини. Це був твір Цицерона «Лелія», трактат про приязнь. Переклав. Страх пройшов. Далі усні питання про Цицерона. Далі був хор з якоїсь грецької трагедії. Далі польська. Українська література. Німецька. Німецькою довелось розповісти про життя Григорія Квітки-Основ’яненка. Залишилась математика. Завдання було складне і розв’язок ніяк не получався. Інспектор дозволив написати розв’язок, так як хотів Богдан і відпустив його.

Екзамен був зданий. Товариші просили щось на щастя. Вдома чекала вечеря. Здав, здав. Слово цього дня.

Отже, здача екзамену в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Тернопільщині була складна справа. Щоб отримати необхідні знання потрібно було багато навчатися. А ви добре вчилися в школі?

More from author

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...

ЗОШ №3: від ремісничого товариства до школи з поглибленим вивченням іноземних мов

Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються....
.,.,.,.