Готель «Подільський» – німий свідок історії Тернополя

В Тернополі є чимало будівель, які зуміли зберегтися до наших днів і можуть багато чого розповісти про історію міста. Однією з них є старовинна будівля в центрі Тернополя, де колись розміщувався готель «Подільський». Повідомляє «ternopil.one».

Як виглядав готель «Подільський»

Всі тернополяни знають готель під радянською назвою «Україна», однак мало відомо, що до Другої світової війни готель мав зовсім іншу назву – «Подільський».

Будівництво готелю датується 1890 роком. В той час місто перебувало під владою Австро-Угорської імперії. Згодом в приміщенні двічі проводилася реконструкція – у 1910 та 1928 роках.

В роки побудови готелю «Подільський» ще не був достатньо розвинений автомобільний транспорт, тому в основному тернополяни пересувалися на конях і возах. Біля приміщення облаштували стайні й стоянку для возів.

Однак, попри це інфраструктура готелю була досить розвиненою і мала чимало технологічних рішень, які дивували тернополян та гостей готелю. Наприклад, заклад мав центральне опалення, власне водопостачання, ванні кімнати та навіть електричне освітлення, яке на початку 20 століття ще було рідкістю. Детальний опис «Подільського» можна знайти у книзі відомого тернопільського краєзнавця Любомира Бойцуна під назвою «Тернопіль у плині літ».

Варто додати, що багато зручностей на той час не було навіть в будинках заможних тернополян. Натомість водопостачання у місті провели аж після приходу радянської влади.

Номер в готелі на початку 1900-х років вартував від 4 до 6 злотих. Красиву історичну будівлю часто зображували на листівках і поштових марках, фактично «Подільський» став візитною карткою Тернополя передвоєнних часів.

Загалом готельний комплекс охоплював собою три будинки. На його території працювали крамниці з продажу тютюну та галантереї, перукарня, відділення банку. Також комплекс «Подільської гостиниці» мав казино та спортивне товариство.

Окрім готелю в його приміщеннях розташовувалася редакція місцевої газети «Українські вісті» та улюблена кав’ярня тернополян «Болевард». Містяни полюбляли збиратися в кав’ярні навіть у важкі воєнні часи. 

Так, в роки Першої світової війни в місті катастрофічно не вистачало базових продуктів – муки, хліба та цукру. Практично всі ресторани в Тернополі зачинилися. Однак, кав’ярня «Болевард» продовжувала роботу і тут завжди можна було випити чашку запашної «чорної» кави, яка могла прикрасити важкі будні тернополян. Відвідувачам подавали навіть так звану «білу каву» – напій з додаванням молока чи сметани.

Юстина Шидловська – власниця готелю

Багато в чому успішність готелю Подільський залежала від його власниці Юстини Шидловської, яка керувала закладом не один десяток років. Кошти на майбутній готель жінка заробила важкою працею, через що управління закладом стало головною справою її життя.

Про особистість Юстини Шидловської відомо, що вона народилася в 1869 році в містечку Рогатин, де й пройшли її дитячі роки. Згодом родина переїхала до Станиславова. Деякий час Юстина Шидловська мешкала в Канаді, де ймовірно і заробила статки на покупку майбутнього готелю.

Приміщення готелю жінка з чоловіком викупили в 1910 році. Будівля налічувала 60 кімнат разом з рестораном та кав’ярнею. Готель Юстина Шидловська назвала «Подільська гостиниця». Свій готель власниця позиціонувала як місце, де українці могли почувати себе вільно без будь-яких обмежень.

Власниця готелю була відомою благодійницею. Вона обожнювала дітей та молодих людей, тому й в основному зосередила свою благодійну діяльність на них. Наприклад, саме за ініціативи Юстини Шидловської в Тернополі відкрили перший дитячий садок. Власниця готелю всіляко підтримувала політичних в’язнів, надаючи їм прихисток.

За версією краєзнавців Юстина Шидловська активно співпрацювала з ОУН. Однак, побоюючись розправи більшовиків жінка змушена була покинути Тернопіль та свій готель. Під час Другої світової війни вона емігрувала до Австрії. Закордоном Юстина Шидловська жила у злиднях, що негативно вплинуло на її стан здоров’я. 9 жовтня 1947 року українка померла на чужині – в австрійському містечку Інсбрук.

Улюблене місце зустрічі відомих людей

Готель «Подільський» був осередком культурного життя в Тернополі. У ньому часто зупинялися знамениті особистості того часу. Так, серед гостей закладу були письменник Іван Франко, актор Микола Садовський, співачка Соломія Крушельницька, композитор Микола Лисенко, актриса Марія Заньковецька та інші.

Також готель Подільський відвідував Дмитро Дорошенко – відомий історичний діяч, який був призначений Тимчасовим урядом губернатором Буковини та Галичини.

Часто відомі українці та театральні артисти гостювали в готелі абсолютно безкоштовно. З історією закладу тісно пов’язані «Тернопільські театральні вечори». За дозволом Юстини Шидловської перед кожним показом актори-театрали ставили невеличкі сценки, що давали їм можливість отримання додаткового заробітку.

Кінотеатр «Поділля»

Під час перебування готелю у власності родини Шидловських в закладі відкрили кінотеатр «Поділля». Він розташовувався у дворі готелю у вигляді окремого будинку для кінематографа. Кінозал був розрахований на 350 місць у партері та ще близько 60 місць на балконі.

Тернополяни та гості готелю мали можливість переглянути чимало фільмів у різних жанрах. Це і «Серце пробачить», «Цигани», «Дебют у вар’єте», «Офіцер Софії» та інші. Серед документального кіно показували стрічки «Найновіші події в Європі», «Рільництво в Тунісі».

Асортимент фільмів змінювався кожних три дні. Під час сеансів часто грав військовий оркестр. Однак, він скоріше перешкоджав перегляду стрічок, аніж створював урочисту атмосферу.

Незручності для глядачів спричиняли й широкополі жіночі капелюшки, які тоді були в моді. Відвідувачки кінотеатру навідріз відмовлялися знімати головні убори, через що місцева влада навіть змушена була видати спеціальний указ.

Варто додати, що в Тернополі дітям і підліткам до 16 років забороняли бути присутніми в кінотеатрі «Поділля» під час показу фільмів з віковими обмеженнями. Обмеження існували й щодо гімназистів та студентів: їм забороняли переглядати фільми після восьмої години вечора, навіть якщо вихованці навчальних закладів були в присутності з дорослими.

Готель «Україна»

З приходом радянської влади та еміграцією Юстини Шидловської готель отримав нову назву «Україна». Поступово заклад втратив свою велич та розкіш, що призвело до його занепаду.

Слід зазначити, що готель «Україна» віднесений до пам’яток архітектури місцевого значення. Однак, у 2006 році масштабна пожежа практично знищила другий і третій поверх будівлі.

Тому, депутати Тернопільської міської ради вирішили виставити на продаж приміщення, площа якого складає 354 метри квадратних. Оцінили готель у 30 мільйонів гривень. Отримані кошти від продажу планували спрямувати на виплати зарплати працівникам бюджетної сфери та закупівлю для міста нових автобусів.

При цьому  один квадратний метр площі закладу оцінили в 30 тисяч гривень, що вважається найвищою ціною в історії міста за продаж майна комунальної власності.

More from author

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...

ЗОШ №3: від ремісничого товариства до школи з поглибленим вивченням іноземних мов

Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються....
.,.,.,.