В період перед Першою світовою війною на території Тернопільської області працювало чимало громадських, спортивних та просвітницьких організацій. Вони сприяли підвищенню культури та освіти місцевого населення, а також формуванню національної свідомості й патріотизму, як повідомляє Ternopil.one. Найвідомішими серед них були:
1. «Просвіта»
«Просвіта» була однією з головних освітніх організацій у Західній Україні. Товариство заснували у Львові в 1868 році. На той час переважну більшість населення складали селяни, через що виникла потреба в піднятті культурного та освітнього рівня населення.
Організація мала на меті заохочувати до вивчення української мови, а також створити своєрідну протидію поширенню польської культури. В Тернопільській області філії товариства «Просвіта» з’явилися лише у 1870-х роках і активно розвивалися до початку 20 століття. Зокрема, найбільші представництва відкрили в таких містах як Тернопіль, Чортків, Бучач, Кременець та Збараж. На початку 20 століття практично в кожному селі Тернопільської області працювали читальні, які організували учасники «Просвіти».
Варто додати, діяльність товариства мала декілька форм: театральні гуртки, бібліотеки, читальні, проведення лекцій і вечорів на різну тематику, що стосувалася української історії та культури. Водночас австрійська влада вороже сприйняла ініціативу представників української інтелігенції, хоча офіційної заборони на діяльність «Просвіти» так і не запровадила.
Яскравими представниками організації на Тернопільщині були Михайло Галущанський, який згодом очолив легіон УСС; історик та педагог Олександр Барвінський, а також Омелян Калитовський – педагог, який виступав організатором читалень на території регіону.
Саме діяльність «Просвіти» стала своєрідною основою для національно-визвольних змагань за незалежність України.
2. Руське педагогічне товариство
На Тернопільщині діяла громадська та просвітницька організація «Руське педагогічне товариство». Її заснували в 1881 році у Львові. Серед організаторів товариства були Іван Франко та Михайло Грушевський.
Учасники організації спрямували основні зусилля на розвиток української освіти в складних умовах, коли навчання в школах переважно викладалося польською та німецькою мовами. Також товариство прагнуло підтримати вчителів народних шкіл. Саме за сприяння Руського педагогічного товариства розпочалося активне видання шкільних підручників українською мовою.
Загалом за роки існування організації вдалося випустити декілька сотень підручників українською мовою. Окрім того, у 1891 році Руське педагогічне товариство почало випускати журнал для педагогів «Учитель». В часописі освітяни могли прочитати останні педагогічні новини, методи викладання та програми для навчання.
Філії Руського педагогічного товариства працювали в Тернополі, Бучачі, Бережанах, Копичинцях та Чорткові. Педагоги організовували гуртки, де розповідали один одному про досвід та власні методи викладання. Товариство тісно співпрацювало з Просвітою і спільними зусиллями було відкрито чимало українських шкіл та читалень.
Руське педагогічне товариство вважається основою національного руху на території Галичини. В 1912 році організацію перейменували на «Українське педагогічне товариство імені Григорія Ващенка», а згодом у «Товариство українських педагогів».
3. Товариство імені Тараса Шевченка
Організація відіграла важливу роль в розвитку культури, науки та зростання національної свідомості в Галичині. Товариство імені Тараса Шевченка заснували в 1873 році у Львові Іван Франко, Кость Сушинський, Омелян Партицький та Олександр Барвінський.
Спочатку головною метою діяльності товариства було вшанування пам’яті видатного українського Кобзаря – Тараса Шевченка, а також поширення його творів серед населення. Учасники товариства в основному організовували тематичні вечори та збирали фольклор.
Проте, з 1892 року повноваження організації розширилися. Завдяки ініціативі засновників Товариство імені Тараса Шевченка стало першою науковою установою в Україні. В організації відкрили окремі відділи – медичний, природничий, історико-філологічний та технічний.
Як наукова установа товариство спрямувало основні зусилля на розвиток і популяризацію української мови. Також учасники установи активно видавали наукові праці, монографії й словники.
В Тернопільській області осередки Товариства імені Тараса Шевченка діяли в обласному центрі, Чорткові, Бучачі, Збаражі та Бережанах. До лав товариства приєднувалися священники, учні, студенти й представники інтелігенції краю. Одними з напрямків діяльності організації були археологічні дослідження, запис фольклору та легенд.
Товариство імені Тараса Шевченка було єдиною у своєму роді українською науковою установою. Проте, радянська влада зробила все, щоб зупинити діяльність організації. У 1939 році товариство припинило свою роботу в Україні. Згодом його осередки відновили в Канаді та США.
Свою діяльність Товариство імені Тараса Шевченка в Україні знову розпочало в 1989 році й успішно популяризує українську мову в сучасних умовах.
4. «Руська бесіда»
Культурно-просвітницька організація діяла на Тернопільщині в другій половині 19 століття. Заснували «Руську бесіду» у Львові в 1861 році і її осередки за досить короткий проміжок часу з’явилися в містах та селах Тернопільської області. Головною метою організації було сприяння культурному пробудженню українців, які перебували під гнітом польської та австро-угорської влади.
Переважна більшість мешканців Тернопільської області були малоосвіченими й завдяки діяльності «Руської бесіди» отримали доступ до освіти, культури, вивчення мови, літератури. Також до лав організації активно приєднувалися вчителі, студенти та священники – люди, які вміли читати та писати й були зацікавлені у розвитку культури рідного регіону.
Найяскравіше діяльність «Руської бесіди» проявилась в організації театральних вистав українською мовою. Зокрема, жителі Тернополя та інших міст регіону мали можливість насолодитися неперевершеними п’єсами українських митців – Марка Вовчка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Котляревського та Тараса Шевченка.
У Тернополі представники «Руської бесіди» організували відкриття читалень, де кожен відвідувач міг ознайомитися з книгами українською мовою. Згодом читальні розпочали роботу й в інших містах регіону – Бережанах, Чорткові, Бучачі.
Саме «Руська бесіда» стала основою для створення у Західній Україні таких потужних організацій як «Сокіл», «Січ», «Просвіта» та «Пласт».
5. Українське пожежно-гімнастичне товариство «Січ»
Разом з тим на початку 20 століття в Західній Україні активно розпочали діяльність спортивно-патріотичні організації. Вони мали важливий вплив на формування свідомої молоді. Одним з найвідоміших було пожежно-гімнастичне товариство «Січ».
Організацію заснували в 1900 році в селі Завалля Станіславського району. Згодом її осередки появилися й у Тернопільській області. Представництва Січі діяли як в невеличких селах, так і в містах. Учасники організації займалися патріотичним вихованням та загартуванням молодих людей. Окремим напрямком діяльності Січі був військовий вишкіл для підготовки бійців у майбутній боротьбі за незалежність України.
Окрім патріотичного та фізичного виховання однією з функцій товариства була пожежна охорона. Учасники організації запобігали пожежам у селах.
В кожному населеному пункті члени товариства створювали своєрідну дружину та обирали керівника – старшину. Усі члени Січі носили однаковий одяг – сорочки, шапки та пояси. Головним гаслом товариства було – «Любов – Воля – Боротьба».
У складі організація діяла стрілецька секція, де молодих людей навчали основам військової справи. Усі вправи та навчання проходили за спеціально виданим підручником «Правильник піхотинця». Згодом стрілецька секція реформувалася в окреме Товариство Українських Січових Стрільців. УСС стала підґрунтям для військової організації – Легіону Українських Січових Стрільців.
У воєнний час багато учасників УСС приєдналися до Української Галицької Армії. Після Першої світової війни товариство «Січ» змогло лише частково відновити роботу з певними обмеженнями.
6. Українське гімнастично-патріотичне товариство «Сокіл»
Чималий вплив на розвиток та становлення молоді мало товариство «Сокіл». Організацію заснували в 1862 році в Празі. Ідея сподобалася представникам української інтелігенції, які втілили задум в життя в національному стилі на батьківщині. Створення товариства підтримали священники, адвокати, вчителі та студенти.
Учасники «Соколу» займалися фізичним вихованням української молоді та готували їх до національної боротьби. Найактивніший період в діяльності організації припав на 1900-1914 роки. Перші осередки «Соколу» в Тернопільській області з’явилися практично відразу після створення організації у Львові. Представництва діяли в Тернополі, Бережанах, Чорткові, Бучачі, Заліщиках та в селах.
З молоддю, яка приєдналася до лав «Соколу», регулярно проводили тренування, організовували спортивні ігри, змагання, а також походи. Дуже швидко організація перетворилася на центр громадського руху, адже виховувала молодих людей патріотичними, організованими й здатними боротись за незалежність української держави.
Проте, звичайно, діяльність товариства не отримала схвалення у польської та австро-угорської влади, які вбачали в представниках «Соколу» прихильників української державності. Місцева влада часто влаштовувала перевірки діяльності організації та навіть забороняла проведення окремих заходів. Проте, товариство «Сокіл» все ж не припиняло роботу до початку Другої світової війни.
7. «Пласт»
Українська скаутська організація “Пласт” відкрила перший осередок у Львові в 1911 році. Головними принципами її роботи були: дисципліна, виховання учасників в дусі патріотизму, самовдосконалення та присвячення життя громаді.
Перші філії “Пласту” в Тернопільській області з’явилися у 1913 році. Відкриття гуртків активно підтримувала українська інтелігенція і зазвичай вони працювали при гімназіях. Зокрема, в Тернопільській українській гімназії першими присягу пластунів прийняли гімназисти. Згодом представництва “Пласту” відкрили в Бережанах, Чорткові, Заліщиках та Бучачі.
Організація мала своєрідну структуру: кожна група пластунів утворювала гурток, а гуртки об’єднувалися в курінь. Всі учасники “Пласту” носили однакову форму – оливкові сорочки, капелюхи та хустини.
Пластуни в літній період часто організовували вишколи на природі. Юнаків та дівчат навчали пристосовуватися до екстремальних умов, готувати їжу на природі та ставити намети, а також вміти користуватися картами й визначати шлях по зірках.
Варто додати, що під час Першої світової війни чимало пластунів приєдналися до лав Українських Січових Стрільців. Завдяки набутим в організації навичкам вони виконували обов’язки зв’язкових, санітарів та розвідувальників.
Однак, діяльність “Пласту” викликала занепокоєння у польської влади й вони будь-яким чином намагалися обмежити роботу організації. Тому, часто осередки йшли у підпілля, що додатково підвищувало патріотичний дух учасників.
“Пласт” був своєрідним взірцем для місцевої молоді, адже члени організації допомагали бідним, організовували тематичні вечори та акції, надавали підтримку школам й громадам.
8. «Рідна школа»
Ще однією важливою частиною національно-культурного життя жителів Тернопільщини була діяльність товариства «Рідна школа». Головною метою організації був супротив польському домінуванню на Західній Україні та збереження української ідентичності.
«Рідна школа» охоплювала систему початкових шкіл, де діти могли навчатися виключно українською мовою. Також товариство займалося підготовкою вчителів та випускало підручники для навчання. “Рідна школа” активно взаємодіяла з іншими відомими просвітницькими організаціями того часу – Українським педагогічним товариством і Просвітою.
Робота товариства на Тернопільщині зустрілася з опором польської влади. Однак, попри все дітям у школі викладали разом з базовими предметами історію України, розповідали про культуру, звичаї та народні пісні. В школярах змалечку виховували патріотичність та любов до рідної землі.
Найбільшою проблемою товариства була відсутність кваліфікованих педагогічних кадрів й недостатнє фінансування. Проте завдяки підтримці місцевих громад й церкви, роботу шкіл, заснованих організацією, все ж вдалося зберегти.
Фактично діяльність «Рідної школи» стала своєрідним підґрунтям для розвитку української освіти в Тернопільській області.
9. Товариство «Гарт»
Однією з популярних молодіжних літературних організацій, заснованих у першій половині 20 століття було товариство «Гарт». Учасники організації займалися розвитком української літератури, вони також готувалися до активної боротьби за незалежність України.
«Гарт» заснували у Харкові, проте згодом його філії з’явилися в багатьох регіонах України, в тому числі й на території Тернопільської області. На Західній Україні організація діяла у формі гуртків, що об’єднували молодих письменників і поетів. Вони прагнули створювали власні твори на соціальну тематику виключно українською мовою.
Також учасники «Гарту» видавали збірки та альманахи. З початком радянізації Західної України в 1939 році організації дозволили вийти з підпілля, проте її діяльність суворо контролювалася владою. Частина учасників «Гарту» все ж потрапила під репресії. Натомість інших літературних митців змусили вступити до так званих радянських творчих спілок.
Варто додати, діяльність організації позитивно вплинула на молодих людей та представників інтелігенції, адже на початку 20 століття учасники «Гарту» започаткували новий, унікальний літературний стиль.
10. Українське педагогічне товариство
У 1881 році у Львові заснували «Товариство українських вчителів». В 1892 році організацію перейменували на «Українське педагогічне товариство». На початку 20 століття діяльність організації поширилася і на територію Тернопільщини.
Основним напрямком роботи “Українського педагогічного товариства” був розвиток освіти. Зокрема, учасники організації відкривали народні школи, а також вечірні курси, де навіть дорослі могли навчатися українською мовою.
Окрім того, “Українське педагогічне товариство” ініціювало відкриття приватних гімназій в Тернопільській області з навчанням рідною мовою. Для місцевого населення часто влаштовували лекції та театральні вистави, щоб підвищити загальний рівень освіти.
Проте, з приходом радянської влади напередодні Другої світової війни діяльність “Українського педагогічного товариства” заборонили. Функції організації перейняли на себе органи освіти СРСР.