Перша бізнес-леді з Тернопільщини Климентина Авдикович-Глинська

Климентина Авдикович-Глинська є уродженкою Тернопільщини та першою леді Галичини, якій вдалося стати засновницею однієї з найуспішніших кондитерських фабрик ХХ століття “Фортуни Нової”. Далі на ternopil.one.

Що відомо про життя бізнес-леді з Тернопільщини?

Климентина є уродженкою селища Копичинці, сучасного Гусятинського району, що на Тернопільщині. Жінка походила з багатодітної сім’ї. Її батько, отець Микола Січинський,  був місцевим священиком, громадським діячем та більше 10 років обирався послом до Галицького сейму. На той час Січинський був одним із провідних лідерів думок, до якого прислухалося чимало видатних українців.  Мати Климентини, Олена, також вела активне громадське життя, була учасницею активістського жіночого руху в тогочасній Галиччині. Жінка могла й похвалитися своїй рідним братом Мирославом Січинським, відомим  українським громадським діячем, який убив галицького намісника Анджея Потоцького в його робочому кабінеті. 

Сім’я забезпечила Климентину непоганими стартовими можливостями для її подальшої кар’єри.  Відомо, що дівчина отримала належне виховання та вищу освіту, після чого викладала в Українському інституті для дівчат у Польщі, в місті Перемишль. У той час вона познайомилася зі своїм першим чоловіком Орестом Авдиковичом. Їх подружнє життя було сповнене любовю, взаємопідтримкою, спільними проєктами та громадською діяльністю. Орест та Климентина усіляко допомагали українській громаді у Перемишлі. Проте майже після 16 років щасливого подружнього життя, Орест помирає. У той час жінку вперше стикається з питанням безгрішшя. Вона була змушена продати частину свого майна, після чого ризикує та стає засновницею першої української фабрики цукерок “Фортуна” в Перемишлі, а згодом у Львові.

Так уродженці Тернопільщині Климентині Авдикович- Глинській вдалося стати першою бізнес-леді Галичини, щоправда не в рідній місцевості. 

Як виникла ідея кондитерської фабрики?

Після смерті свого чоловіка, Климентині потрібно було самій заробляти на життя, разом із тим забезпечувати двох дітей. Тривалий час вона продавала речі та одяг, працювала в суспільних установах Перемишля. Проте коштів не вистачало. В той час їй прийшла ідея щодо заснування власної фабрики солодощів у Перемишлі.

Попри особисту трагедію, тривала війна позначилася на житті всього людства. Ніхто не був впевнений в тому, що подальше майбутнє не спіткає нове лихо. Те, що зробила Климентина можна вважати ризикованим, адже в такий важкий для всіх післявоєнний час, жінці вдалося заснувати свою кондитерську фабрику у Перемишлі. 

Джерело: Ukrainian people

Її історія розпочинається восени 1922 року. Фабрика уродженки Тернопільщини розпочала свою діяльність лише з одного мішка цукру, який вдалося придбати на виручені кошти з продажу годинника. Завдяки посереднику та колишньому цукровому майстру Гіммелю, жінка почала навчатися кондитерській справі. Гіммель неодноразово допомагав Климентині, завдяки йому вдалося придбати потрібне обладнання 

для виробу твердих і неначиняних цукерків.

Про діяльність “Фортуни” жінка неодноразово згадує в автобіографічному творі.  У Перемишлі Авдикович вдається розширити свій бізнес та штат працівників. Там працювало всього 4 дівчини на чолі з Гіммелем, який був майстром.Незважаючи на те, що розвиток підприємства був дуже повільним, Климентині таки вдається відкрити власний магазин і приміщення, де займалися пакуванням готової продукції.  Звісно, що жінка мріяла про сотні працівників і визнання її фабрики, як найкращої кондитерської в рідному краї, що в майбутньому таки вдасться втілити в життя. 

Так, як солодку продукцію виготовляли тільки у Перемишлі,то відповідно,  купували її лише мешканці цього міста. Але Климентина хотіла розширення й світового визнання, тому вирішує зробити рекламу в газеті та поїхати з презентацією своєї продукції до Львова. У місті Лева їй таки вдається здивувати своїми цукерками, тому жінка вирішує переїхати до велико міста в Україну. Але не тільки це повпливало на переїзд до рідного краю. У Перемишлі, де тривалий час проживала Климентина була надто  напружена ситуація саме через успішність бізнесу українки. 

Фабрика уродженки Тернопільщини неодноразово зазнавала утисків від єврейської громади, яка проживала в місті. Загострює ситуацію остаточно перехід майстра-кондитера Гіммеля. Ймовірно переїзд жінки був ще спричинений тим, що у рідному краї, на жаль, ніяких кондитерських майстерень не було. Це звичайно допомогло жінці, адже тривалий час вона подорожувала Волинню й намагалася продемонструвати свою власну продукцію. 

“Фортуна Нова” у Львові

У Львові розпочинається новий етап в історії діяльності уродженки Тернопільщини. На той час це було одне із найбільших міст, у якому проживало чимало талановитих митців, підприємців, письменників, громадських діячів тощо. 

Тільки у 20-х роках ХХ століття тут нараховували 7 кондитерських фабрик і близько 84 цукерні. Звісно, що в місті постійно точилася боротьба та панувала шалена конкуренція, тому кожен намагався бути кращим у своїй справі.Що цікаво, власниками кондитерських фабрик у Львові були переважно поляки, євреї, рідше- німці, тому постать Климентини була тоді чимись незвичайним.

Фабрика “Фортуна Нова” на вул. Кордецького, 1925 р. Джерело: Фотографії Старого Львова.

Після того, як бізнес вдалося “розкрутити” в Польщі, жінка перевозить фабрику до міста Левів. Тут їй вдається орендувати два будинки, які в той час належали Союзу Худоби. Стан приміщень був жахливий, окрім повної відбудови й приведення їх до ладу, виявилося, що договір з орендодавцями був недійсним, а приміщення бажають відібрати. Дім, в якому Климентина облаштувала фабрику, вдалося відремонтувати дуже швидко, за 3 тижнів.  

Врятувати становище вдалося працівницям кондитерської, які позамикали всі двері та не впускали нікого до приміщення. Після такого інциденту, фабрика продовжила свій розвиток, і вже скоро там працювало близько 30 робітників, а приміщення було обладнане паровим котлом. Відповідно, асортимент цукерні дуже швидко змінювався й розширювався. Фабрика “Фортуна Нова” встала в ряд в боротьбі з конкурентами міста Львів. Значною подією в історії підприємства, стала угода між Климентиною та Андрієм Шептицьким, після якої фабрика змінює своє місце діяльності на вулиці Кордецькій. Незважаючи на важкі часи, їй вдається розвиватися й навіть експортувати солодощі до Канади, де її споживачами стала українська діаспора. Продукцію “Фортуни Нової” споживали не тільки на території усієї Галичини, але й Волині, Поліссі та навіть в Європі.

Фабрика належала до 2 групи, до якої входили підприємства з більш складним обладнанням, які мали власні будівлі без фабричної специфіки. Тобто, звичайні будинки були облаштовані під потреби підприємства. 

Чому кондитерська фабрика припинила свою діяльність?

Фабрика “Фортуна Нова” не змогла витримати ту кризову ситуацію, що тоді відбувалася в Польщі, в часи, коли закривалися навіть відомі бізнесів. За допомогою жінка зверталася не один раз до Шептицьких, які підтримували підприємицю та надавали їй фінансову допомогу. Проте з кожним разом ситуація лише погіршувалася. В кожному своєму листі, Климентина прохала у Шептицького про відстрочку, на що він, звісно, погоджувався. Проте коштів катастрофічно не вистачало, фабрика не могла  навіть купувати сировину для виготовлення продукції на продаж. 

В цей час на допомогу Авдикович знову прийшов Шептицький, який надав їй позику. Проте кожного разу, підприємство лише набирало борги й зовсім скоро не могло з ними розрахуватися.  Климентина у відчаї вирішила залишити бізнес. Цей провал дуже позначився на здоров’ї бізнес-леді, вона отримала нервовий зрив, який тривалий час лікувала за кордоном. У Відні жінка вийшла заміж вдруге, там проживала до самої смерті. Фабрику першої бізнес-леді Галичини  більшовикам вдалося націоналізувати в 1939 році. Тоді ж там нараховувалося близько 125 працівників. 

Яка продукція “Фортуни Нової”  користувалася популярністю серед українців?

Серед продукції кондитерської фабрики “Фортуна Нова” цукерки, морозиво, печиво, желе, карамель та інше, користувались неабияким попитом на Західній Україні. Солодощі успішно продавалися на території Галичини, Волині, Поліссі, й навіть країнах Європи та в Америці. Продукція мала своєрідне пакування, дизайн якого розроблялися відомими художниками М. Левицьким та С. Гординським. Серед дітей та дорослих особливо полюбляли шоколад із серії “Солодка історія України”, через їх портрети українських князів та гетьманів, наприклад Володимира Великого та П. Скоропадського. “Фортуну Нову” досі вважають попередницею сучасної кондитерської фабрики “Світоч”.

Джерело: Ukrainian people

More from author

Коли стали популярними чайні суміші для куріння та які особливості у такого відпочинку є

Багато хто знайомий з таким брендом чайних сумішей, як Banshee. Це досить популярні суміші українського виробництва для куріння кальяну і вони часто виступають як...

Розвиток освіти на Тернопільщині в 17-20 столітті

Освіта та культура Тернопільської області зазнавали впливу імперій, до складу яких входили західноукраїнські землі. В основному широкі верстви населення були позбавлені доступу до освіти,...

Тернопільська вища духовна семінарія імені Йосипа Сліпого

Духовні навчальні заклади є вагомою частиною культурного життя кожного народу. В Тернополі декілька десятків років діє Тернопільська вища духовна семінарія, яка пройшла важкі роки...
.,.,.,.