Віденська кав’ярня та найстаріші заклади Тернополя

Культура споживання кави в Тернополі має давню історію. Перші традиційні кав’ярні з’явилися у місті ще в довоєнний час. Повідомляє «ternopil.one».

Поява кави в Україні

Вперше каву завезли в Україну зі Сходу, таким чином Україна стала однією з небагатьох країн, де набула поширення традиція пити каву. За переказами колись антіохійський патріарх Макарій зустрівся з Богданом Хмельницьким. Український гетьман отримав в подарунок коробочку з незвичними кавовими бобами.

Своєю чергою гетьман Іван Виговський не лише спробував кавові зерна, а й надзвичайно полюбляв напій з них. До 19 століття кава вважалася привілеєм знаті. Серед простого населення напій набув популярності вже після 19 століття.

В середині 19 століття в Україні стійко сформувалася мода на каву. Пити ароматний напій було популярним серед всіх верств населення. Однак, каву готували далеко не з зерен арабіки. Для цього використовували жолуді, жито та навіть сушене соняшникове насіння.

Жителі Західної України, які перебували в складі Польщі, могли купити каву значно простіше, ніж мешканці іншої частини України. Хоча, кава і продовжувала бути елітним напоєм для знатних родин, напій одразу набув популярності серед великої кількості населення. Всупереч високій ціні, багато людей прагнули доєднатися до культури споживання напою.

В 1929 році Ольга Франко випустила збірник під назвою «Перша українська загальнопрактична кухня», де детально описує варіанти як можна замінити традиційну каву. Авторка книга радить замінювати її на житню, додаючи мелені жолуді чи насіння соняшника. Новий рецепт кави отримав назву «жолудева». Дехто радив додавати до напою цикорій, адже так він смакував більше.

Найдавніша кав’ярня Тернополя

Перший заклад, де готували каву тернополянам, з’явився на першому поверсі будинку, що розташовувався на перехресті вулиць сучасної Сагайдачної та бульвару Тараса Шевченка. Кав’ярня отримала назву «Віденська кав’ярня Чілінського і Нєміца». До наших днів навіть збереглася світлина із зображенням закладу.

В 19 столітті кав’ярня займала приміщення одноповерхового будинку. Згодом на початку 20 століття на місці закладу збудували розкішний триповерховий будинок, який у дещо видозміненому вигляді зберігся і для сучасників.

Варто додати, що Віденська кав’ярня була дуже популярним місцем відпочинку серед тернополян. В закладі пропонували не лише скуштувати каву зі смаколиками, але й добре посидіти за келихом пива з закусками.

Будинок, де розміщувалася кав’ярня, мав надзвичайно привабливий вигляд, тому його часто можна побачити на світлинах Тернополя періоду 19-початку 20 століття. Однак, під час Першої світової війни будівля, як і більшість споруд в місті, зазнала чималих руйнувань.

Так, під час відступу з Тернополя в 1917 році російські війська підпалили кав’ярню. Після закінчення Першої світової війни поляки взялися за відбудову міста і відновили легендарний заклад, проте він вже не мав свого первісного розкішного вигляду.

В Другу світову війну кав’ярні не так пощастило: вона практично опинилася на лінії фронту, де точилися жорстокі бої. Німецькі загарбники використовували заклад як маленьку фортецю, облаштувавши в його вікнах кулеметні точки. В сквері Міцкевича вирубали усі дерева, щоб звільнити простір, адже вулиця була одним із місць бойових дій.

В час німецької окупації вулиці присвоїли ім’я Гітлера, а після приходу радянської влади її назвали на честь Сталіна. Через великий і відкритий простір вулиця стала недоступною для радянського війська, адже німецькі окупанти мали можливість добре прострілювати ділянку. Тому, Червона армія вирішила знести артилерійським вогнем усю вулицю, де розміщувалася також і легендарна кав’ярня.

Що було після Віденської кав’ярні

Від колись розкішної та величної споруди, де розташовувалася кав’ярня, залишилися руїни. Звичайно, згодом радянська влада відновила будинки, однак вони були надто спрощеною версією попередніх будівель.

Так, на місці легендарної кав’ярні відкрили комісійний магазин. Згодом облаштували друкарню, де виходило видання «Політична книга», яка не користувалася надто великою популярністю серед тернополян. Також тут можна було придбати поштові марки.

Протягом 1950-1970-х років в Тернополі активно реставрували давні архітектурні оздоблення споруд. Проте, до Віденської кав’ярні справа так і не дійшла. Варто додати, що вкінці 19 століття в  місті створили «Товариство прикрашання міста Тернополя», яке безпосередньо займалося зовнішнім виглядом будинків та архітектурних споруд. Ймовірно доцільним було б створення аналогічної організації й в сучасному Тернополі, де існує проблема з масовим розміщенням реклами, незрозумілими перебудовами та зміною архітектурних пам’яток.

Культура споживання кави в Тернополі у міжвоєнний період

З часом в Тернополі окрім Віденської кав’ярні з’явилося багато менших закладів, де подавали відвідувачам гарячий та ароматний напій. Вони розташовувалися переважно в центральній частині міста на вулицях Валовій, Руській чи у Старому парку.

Ще одним популярним закладом була кав’ярня «Болєвард» ( на її місці знаходиться заклад «Файне місто»). Кав’ярня «Болєвард» успішно працювала при готелі «Подільський». Навіть у важкі для тернополян часи, коли людям елементарно не вистачало їжі, сюди завжди можна було заглянути на чашку ароматної чорної чи білої кави.

Гостям кав’ярень пропонували чорну каву та білу каву з додаванням лікеру. Власних пекарень заклади не мали, часто випічку купували. В основному це були пляцки з різними смаками. Цікаво, що торт «Наполеон» називали французьким тістечком, а еклери з кремом – кремівками.

Усі кав’ярні міста продовжували роботу навіть, коли Тернопіль перебував у німецькій окупації. За спогадами старожилів тернополяни полюбляли пити каву під час зустрічей чи відпочинку в невеликій компанії.

Однак, після завершення Другої світової війни кавова культура почала поступово занепадати. Жителі Тернополя опинилися у вкрай плачевному становищі: грошей не вистачало на елементарні продукти харчування, що вже й говорити про каву. Напій переважно робили з ячменю, подекуди й з буряка. Для цього овочі пряжили в маленькій кількості води й отримували так звану «бурякову каву».

Відродження культури споживання кави почало спостерігатися в Тернополі лише в 1970-1980 роках.

Франкова кава в Тернополі

Давно відомим є той факт, що Тернопіль з візитом відвідував відомий український поет Іван Франко. Про дні з видатним українцем добре пам’ятає син адвоката та письменника Андрія Чайковського Микола.

Тернополянин був присутній, коли на одній із зустрічей Іван Франко прочитав свого знаменитого «Мойсея». Виступ настільки вразив юного Миколу Чайківського, що він після стількох років добре пам’ятає деталі того дня.

Після прочитання «Мойсея» Іван Франко разом з компанією відвідав ресторан і місцеву кав’ярню, де якраз зібрався гурток учителів української мови та представники тернопільської інтелігенції. В кав’ярні Іван Франко пив дуже гарячу чорну каву, яка йому особливо припала до смаку. Поет був надзвичайно веселим та говірким, охоче спілкувався з усіма присутніми та згадував цікаві історії зі свого минулого.

More from author

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...

ЗОШ №3: від ремісничого товариства до школи з поглибленим вивченням іноземних мов

Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються....
.,.,.,.