“Рідна школа” в Зборові: допомога емігрантів, утворення мережі дитсадків та протидія влади

Зборів – місто, що має давню історію, але бідне на архітектурні пам’ятки. В той же час саме тут в 20-30-ті роки існувала потужна освітня фундація, що мала назву «Рідна школа». Детальніше про основний навчальний заклад повітового містечка в роки польської окупації українських земель розповість видання ternopil.one.

Ситуація в місті по завершенню війни

Як розповідає «Альманах Рідної школи в Зборові» містечко сильно постраждало від І-світової війни. Тривалий часу було багато зруйнованих будівель та споруд. Так, військовий австрійської армії О. Кузьма пізніше напише про ці дні в своїй книзі, що місцевість тут була винищена дотла. Цілими залишилось з десяток сіл. А більшість населення жило в землянках та голодало. Ціни на необхідні продукти харчування значно зросли. Так, ціна 1 пуду, а це 16 кг борошна за рік часу виросла з 80 коп., до 1.50 карб. І це в сільськогосподарському регіоні. Сіль коштувала 60 коп., а стала коштувати 2 карб., гас був 1.60 карб., а став коштувати 2.40 карб. А тому після війни містечко повільно відроджувалось.

«Рідна школа» в Зборові

Перед війною існувала в Зборові Філія Українського Педагогічного Товариства (з 1926 р. “Рідна школа”) заснована 1910 р., а затверджена рескриптом Намісництва з 1921 р. В 1911 р. членами товариства були 12 членів: 1) о. Василь Молочко 2) Максим Семенина; 3)Багрій Олександр 4) Др. Вацик Евґен 5) Швець Григорій б) Стельмах Денис 7) Др. Процик Маркіян 8) Демчук Осип 9) Рогозєький Данило 19) Мода Денис 11) Швець Ігнатій 12) Др. Душеньчук Василь.

Післявоєнний розвиток громадського життя в місті

Під час війни товариство «Рідної школи» розпалося. І загалом під час війни громадське життя в місті завмерлою. Певний розвиток починається з 1921 р. коли в місті з’являються о. Василь Кулик і Др. Володимир Мурович. За їх сприяння оживляється «Задаткова каса», відновлюється завмерлий кооператив «Хлібороб», філія і місцева читальня «Просвіти», комітет «Рідної Школи» дуже діяльний і рухливий аматорський гурток. З 1923 р. староство дає дозвіл на його відкриття філії «Рідної школи». Не забувала також тодішня старшина про приєднання якнайбільшої кількості членів, збору вкладок, а також старалася рефератами нести в повіт ідею «Рідної Школи». Для успішної праці існували при товаристві три Комісії: фінансова, організаційна і відбудови дому. В 1923 році товариство мало вже 87 членів, затверджених Головною Управою. В 1924 році число членів зросло до 119. Члени товариства мали крім, школи ідею за допомогою інших просвітницьких товариств, як от «Просвіти» в Зборові, читальні «Просвіти» кооперативу «Стрипу» і кооперативу «Задаткове Товариство» створити велику бібліотеку, з котрої користав би цілий повіт. Також товариство вело курси для неграмотних, а також займалась організуванням дитячих садочків. 

Організація садків

Вже в 1928 р. введено в Зборові на площі і під фірмою «Рідної Школи» «Дитячий садочок», хоч садком займався місцевий «Союз Українок». В 1930/31 році існували «дитячі садочки» в Зборові, Підгайчиках, Ярославичах, Плавучі Великій і в Млинівцях. В 1932 році вели «садки» в Мшаній, Зборові, Зборів-Куклинці, Підгайчиках, Ярчівцях, Грабківцях, Кудинівцях і Беримівцях. Дітвора цих садків виступала з вправами, танками і вежами на фестині в Зборові, що відбувся 14 серпня 1932 р.

Найбільше садків в повіті було в 1933 році, а точніше 22: Данилівці, Осташівці, Сервири, Яцківці, Кудинівці, Кабарівці, Підгайчики, Залізці, Гаї за Рудою, Зборів-місто, Зборів-Куклинці, Перепельники, Присівці, Ярчівці, Плавуча Велика, Волосівка, Мшана, Беримівці, Озірна, Плавуча Мала, Глинна, Тустоголови.

«Рідна школа» і емігранти

Важливим чинником що сприяв розвитку громадського життя Зборівщини стала американська еміграція. Зборівський повіт, перед війною і потім давав найбільший процент еміграції до США, Канади, Бразилії і на сезонні роботи до Німеччини. Під час війни переселення припинилось і припинилася комунікація з переселенцями. Після 1921 р. налагоджується контакт краю з еміграцією. Головними центрами, в яких збирається еміграція зі Зборівщини є Нью-Йорк, Бостон та околиці. В 1922 р. з Бостона прийшло 100 доларів на українську освіту в Зборові. Але так, як на той час ще не було бажаючих взятися за розбудову освіти в Зборові, то кошти пішли на ремонт приміщення «Просвіти». За деякий час в приміщенні виник комітет «Рідної школи». Через непорозуміння витратою з коштів, вони перестали приходити з Бостона. Так тривало до 1926 р. Але прийшли з Нью-Йорка 2.125 доларів на які було куплено в 1924 р. одноповерховий дім, знищений війною. Цей дім мав стати будинком «Рідної школи» в Зборові. Дім було куплено 15. X. 1924 р. «Рідною школою» від п. Євгена Курмановича за 2.125 доларів, заплативши готівкою 1.325 доларів, а решту ціни мало товариство сплачувати.

Стан дому був жахливим. Там були лише стіни і значні руйнування всередині. Товариство одразу ж почало шукати кошти на реставрацію дому. З домом було багато проблем, адже тут на ньому висіли старі борги, необхідно було консервувати старі мури, щоб не руйнувалися до ремонту. А тому члени товариства пороздавали по всьому повіту бльочки. Детальніше, як за допомогою бльочок підтримували освіту на Бережанщині читайте тут. Також на ремонті школи багато працювало членів Аматорського гуртка, учениці Жіночої спілки, членів Сокола та Соколиці, студентів та старших громадян. Працювали днями і вечорами. Праця йшла бадьоро, без нарікання, зі співом на устах.

В той же час представники емігрантської спільноти радили зборівчанам на отримані гроші створити промислову школу, яка б могла відігравати важливу роль в економічному піднесенні міста. Але було розуміння, що така школа потребує більше інвентарю та спорядження, ніж звичайна. А тому думки членів «Рідної школи» поділилися. Одні бажали послухати емігрантів, а інші хотіли створити просто школу, а на першому поверсі великий зал. В 1923 р. було вирішено створити при школі майстерню столярську та кравецьку.

Але рішення створювати чи не створювати промислову школу не було прийнято. А тому протягом певного часу тривали суперечки, щодо того, варто чи не варто створювати майстерні. Емігранти продовжували посилати гроші: 200 доларів, потім 50, далі 500. Ці кошти пішли на сплату боргів на купівлю та ремонт будинку. В 1928 р. знову повернулись до питання створення промислової школи. Збори, які зібралися 25.12. 1929 р. винесли рішення про заснування школи, яка повинна була б мати 4 гімназійних курси. Населенню було оголошено про ці наміри, створено план створення курсів, але влада не дала дозволу. 4 червня 1931 р. під час обговорення питання школи було обрано комітет з створення школи в 3-ох, в особах О. Кулика, п. Процикова і п. Роя. 13 вересня 1931 року створено 4 секції котрі зайнялися справами гімназії, 1) Адміністраційну; 2) пропагандиську 3) фінансову 4) бурсову і комітет родичів, котрий підтримував зв’язок між дирекцією Гімназії, родичами дітей і Старшиною Кружка. На тимчасового директора гімназії висунуто дир. Редкевича. Крім, нього вчителями нової школи мали стати директор вселюдної школи Бончар, проф. Ґоцький, пані Процикова, учитель вселюдної школи п. Р. Дорош і о. Кулик. Здавалося, що скоро гімназія запрацює. Але влада знову відмовила.

На зборах, що відбулися 13.12.1932 р. було вирішено засновувати не Гімназію, а народну 7-кл. Школу. Воєводська санітарна комісія оглянула будинок і після ряду дороблянь визнала його таким, що має право на розміщення там школи. Дозвіл було надано 18 жовтня 1933 р. Було вирішено створити 1 клас. Вчителькою стала Марія Семенівна, яка вела дитячий садок. Школу відкрили 15 листопада 1933 р. Дітей до 1 класу вписалося 18. На другий рік було 15 дітей в І-класі та 16 в другому. На 1936-1937 рр. в школі навчалося 180 учнів.

Отже, завдяки товариству “Рідна школа” в Зборові було активне громадське життя.

More from author

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...

ЗОШ №3: від ремісничого товариства до школи з поглибленим вивченням іноземних мов

Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються....
.,.,.,.