Хибною є думка, що історія України – це лише Київська Русь, козацтво й УПА. Крім перелічених тем вона багата й іншими яскравими та героїчними сторінками, більшість з яких невідомі пересічному читачу. Однією з них є розвиток авіації на території Галичини, зокрема в Тернопільському регіоні, під час революційних змагань 1917-1921 рр. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.
Причини створення українського авіаційного загону
Як зазначають автори дослідження Ярослав Янчак та Андрій Козицький, якщо революція в Наддніпрянській Україні, яка знаходилась під п’ятою Російської імперії, почалась в березні 1917 р., то в Галичині, яка належала Австро-Угорщині, – восени 1918 р. Це було пов’язано із слабкістю австрійської монархії та зменшенням її підтримки німецькою владою. А тому українські політики, серед яких важливу роль займав Євген Петрушевич, розпочинають тиснути на австрійську владу з метою змусити її надати українцям Галичини самостійність. Але й поляки хотіли відновлення власної держави. А тому українці 1 листопада зайняли Львів та роззброїли австрійську армію. Почалася боротьба за незалежність України і на цих теренах.
Польська армія почала своє формування значно раніше, була озброєна та споряджена сучасною французькою та англійською зброєю. Це здійснювалось для того, щоб завдяки Польщі створити бар’єр на шляху можливого наступу більшовиків в Європу. В той же час поляки прагнули відновлення кордонів Польщі на 1772 р., коли ця держава включала значні українські землі включно з Галичиною, Поділлям, Волинню, Київщиною. Тобто, фактично її кордони простягалися до Чорного моря. Серед поляків було гасло «Polska od morza do morza» (Польща від моря до моря). А українці, які будували власну державу, стояли на їх шляху. А тому між ними починаються бойові дії, в тому числі з використанням авіації.
Українська авіація на зорі створення
Активність польських авіаторів під час боїв за Перемишль та Львів не пройшла непоміченою для українського командування, а тому воно вирішило створити власний авіаційний загін. Для цього в Київ було направлено поручиа Д. Кренжаловського, який звернувся до гетьмана П. Скоропадського з проханням посприяти формуванню галицької військової авіації. Гетьман наказав спрямувати в Галичину один з авіаційних загонів (гетьманська держава мала 189 легких і 4 важких багатомоторних машини). Літаки були перекинуті до Шатави, що поряд з Кам’янцем-Подільським, далі відправили кур’єра в Бережани на зустріч з командуванням Української Галицької армії (далі УГА), яка й наказала авіаторам переміститись в містечко Красне. Саме там, за 46 км від Львова, було створено пункт розгортання авіації УГА.
В Красному почали збирати авіаційне майно з усієї Галичини. На початку на озброєні було 3 французькі літаки ліцензійного російського виробництва. Саме з цього почалось зародження української авіації.
В Тернополі полковник Д.Вітовський – Державний Секретар військових справ ЗУНР, 1 грудня видав наказ: «Командантом Летунського Відділу і референтом летунства при Державному Секретаріяті Військових Справ іменую поручника УСС Петра Франка…». На той час Петро Франко був випускником Сараєвської авіаційної школи. Він мав права на збір авіаційного майна, прийом на службу фахівців авіаційної справи та пілотів, а також ведення переговорів з будь-якими представниками української влади з метою отримання допомоги.
Петро Франко оглянув колишні австрійські аеродроми в Рогатині, Стрию, Тернополі, Станіславові та Красному і прийняв рішення обрати для розміщення аеродром у Красному, яке було важливим залізничним вузлом неподалік Львова. Адже саме тут розгорталися основі бойові дії між УГА та поляками. Тим більше тут збереглися колишні австрійські ангари та інші аеродромні споруди.
Тернопіль – один з центрів збору авіаційного майна
А тимчасовим центром для збору майна став Тернопіль. За наказом полковника Г. Стефаніва, також 2 пункти для збору майна було розміщено в Бродах та Підволочиську. Чому там? Справа в тому, що відступаючі з України німецькі та австрійські війська пересувались залізничними та автомобільними шляхами, а Броди та Підволочиськ, якраз розміщувались на кордоні, а отже, там було зручно реквізовувати зброю, спорядження та матеріали. Далі зібрані матеріали відправляли потягом до Тернополя, де розміщували в будинку Промислової школи (пізніше Тернопільська державна механічна гімназія, далі ремонтно-механічна майстерня, далі Тернопільський комбайновий завод). Там їх чистили, сортували, ремонтували.
Координаторами робіт в Тернополі були поручик Т. Томенко та чотар М. Захаріяш. Вони мали під командуванням 20 стрільців, так звана технічна сотня УГА. Також продовжували набирати авіаторів, техніків та інших фахівців. На початку грудня 1918 р. тут вже нараховувалось 3 старшини, кілька підстаршин і 67 стрільців. 19 грудня сотню перевели до Красного. Окремий вербувальний пункт сотні залишився в Золочеві.
Створення авіації
До складу авіації УГА вступили українці, які мали досвід служби в авіації Австро-Угорщини, зокрема пілоти: сотник І. Фостаковський, поручики М. Савчук, О. Заславський, О. Басан, хорунжий І. Масикевич, підстаршини-чотарі В. Кавута, Є. Жарський, Ф. Шепарович; льотчики-спостерігачі: сотник Є. Пуза, поручики Р. Земик та І. Лупул, хорунжі О. Швець та М. Нестор, чотар І. Огар.
Всередині грудня в Красному сотня нараховувала 7 офіцерів, 140 підофіцерів та стрільців. Вони мали 7 літаків. В січні тут вже було 30 старшин, 63 підстаршини і 238 стрільців, а отже, кількість авіаторів росла. Збільшилась також кількість літаків. Їх стало 9. А ще 18 знаходились на ремонті. Багато літаків знаходилось на інших австрійських аеродромах та німецькому в Шатаві, що біля Кам’янця-Подільського. УГА відправило туди своїх солдатів, і було привезено 60 літаків.
Більшість літаків потребували ремонту. Часто з 2-4 вдавалося зібрати один. Важливою проблемою була нестача шин. Ідею для вирішення запропонував Петро Франко. Він згадав, як якось їздив до Сокаля машиною і в дорозі тріснула камера колеса, а запаски не було. Але поряд була скирта соломи. Саме з неї військовики насмикали соломи та напхали в колесо і змогли доїхати ще 100 км. З цього часу проблему з колесами було вирішено до того часу, як вдалося отримати нові гумові колеса. Деякий час українські літаки злітали та сідали з шинами, туго набитими сплетеною в перевесло соломою, яка обвивала обід колеса.
Значну частину авіаційного майна УГА отримала з Угорщини в обмін на українську нафту та бензин. Уявляєте собі, що колись Україна постачала власну нафту в країну Європи, а не купувала, як зараз. Контакти з угорською владою не припинилися навіть після того, як там захопили владу комуністи. Українські дипломати були єдиними, що залишились в Будапешті. Угорці також передали українцям 2 літаки «Ллойд Ц. II» угорського виробництва.
На чому літали українські пілоти 100 років назад
Українська авіація цього часу складалась з літаків австрійського, німецького та ліцензійного російського виробництва (переважно французи надавали росіянам ліцензії на виробництво своїх літаків, адже були союзниками в Першій світовій війні). Найбільш використовуваними були літаки «Ганза Бранденбург Ц. І», що мали двигуни «Австро-Даймлер» Фердинанда Порше. Українці мали 16 таких літаків. А ще були Люфтверкерс Гезелькрафт» та «Ньюпор». Їх було 12. Також використовувались винищувачі «Фоккер», розвідники-бомбардувальник «Дойче Флюґцойґверке» і «Альбатрос».
Літаки УГА не мали розпізнавальних знаків, але стерно повороту хвостового оперення фарбували навпіл синьою та жовтою фарбою з горизонтальною орієнтацією кольорів. Інколи зображали на фюзеляжі тризуб чи алегоричні фігури.
Чим займалась авіація УГА
Авіація УГА використовувалась для підтримки піхоти, а також для розвідки тилів противника, бомбардування залізничних вузлів та складів боєприпасів. В травні 1919 р. УГА почала відступати перед переважаючими польськими силами, а тому авіацію було перекинуто до Станіславіва (Івано-Франківськ). В дорозі потяг з літаками був обстріляний поляками та пограбаваний мародерами в Станіславові. З великими складнощами пілоти добрались до Заліщиків, далі возами, залізницею до Теребовлі.
З травня 1919 р. 2-га авіаційна сотня перебувала на аеродромі Озерна, що біля Тернополя. Діючим був лише один літак. В кінці травня авіатори перебрались в Березовицю, де вдалося відремонтувати ще 2 літаки, які виконували завдання з розвідки. УГА продовжувало відступати, а тому авіаційну сотню направили до Гермаківки. Але так як локомотиву для відправки майна не було, Тернопіль був зайнятий поляками, то була навіть думка знищити авіаційне майно. Але вдалося цього уникнути і переїхати в Теребовлю. Там всі літаки УГА було об’єднано в один підрозділ. Пального не вистачало, але щодня машини здійснювали 5-6 вильотів.
Під час наступу УГА в червні 1919 р. (так звана Чортківська офензива) авіація армії допомагала наступаючим військам. В Теребовлі в залізничних вагонах було облаштовано майстерні для ремонту літаків. Таким чином вдалося поставити в стрій 9 літаків. Злітали і сідали літаки на рівнині за чотири кілометри від міста. Там само випробовували літаки після ремонту.
Після невдалого наступу УГА почала відступати. Літаки було перебазовано до Гусятина. Далі їх було завантажено на вози та перевезено через Збруч, адже УГА вступила до складу денікінської армії.
Отже, історія авіації на території Галичини, зокрема Тернопільщини, це цікаві факти та події, які дозволяють нам говорити, що українці вже тоді боролись за свою незалежність і робили для цього надзвичайні речі.
