Як в результаті окупації Тернопільщини Червоною армією колишні селяни стали робітниками, медиками, вчителями

Після Другої світової війни радянська влада вклала мільйони карбованців в економіку краю, і тому господарство області почало активно розвивалося. У зв’язку з цим змінювалась і соціальна структура населення. Тобто, колишні селяни з тернопільських, чортківських, кременецьких сіл робітниками, чиновниками, службовцями, медиками та освітянами перетворючись на містян. Паралельно такі нові мешканці міст отримували житло, а отже, вкорінювались в міське середовище назавжди, пориваючи свій зв’язок з селом. Детальніше про причини такого руху, підприємства області, які активно розвивались в цей час та залучали найбільше робітників, розповість видання ternopil.one.

Фото з сторінки Віктора Мадрі

Причини, які змушували людей покидати село

Як пише в своєму дослідженні тернополянин Іван Тимків, перш за все, основним рушієм прагнення селян переїжджати в місто було бажання змінити своє складну роботу на землі на роботу в місті на підприємстві. Важливим фактором також виступала наявність в містах необхідної інфраструктури: як будинків культури, бань, установ зв’язку, лікарень, шкіл, спортивних споруд, клубів, доступного різноманіття товарів в магазинах. В той же час економіка Тернопільщини розвивалася повільніше, ніж в сусідніх областях Галичини та Волині, а тому населенню доводилось швидко освоювати нові професії, які були потрібні для розвитку економіки. Така ситуація спричинила розширення меж соціальної інфраструктури, бо вона «охоплювала побутову інфраструктуру (житлово-комунальне господарство, торгівлю, громадське харчування, служби побуту, транспорт, зв’язок) та соціально-економічну, яка складалася із галузей, що брали участь у формуванні робочої сили (освіта, культура, охорона здоров’я). А тому в цей період активно росли саме міста. Тобто, їх населення.

Паралельно з містами розвиток також отримали й села. В той же час там рівень розвитку соціальної інфраструктури таких, як наявність належних житлово-комунальних умов, якості освіти та рівня доступу до неї, забезпеченості сільського населення медичною допомогою істотно впливав на бажання людей жити і залишатися в селі. Але не завжди такі зміни були результатом реформ, а часто такі покращення базувались на забирання майна, змушуванні праці на безкоштовній основі чи при низькій зарплаті та залученню до колгоспного життя.

Фото з сторінки Віктора Мадрі

Як поява нових підприємств сприяла перетворенню селян в робітників

Внаслідок такого розвитку зростала кількість підприємств області. На 1959 р. їх було 3353. Що було доволі багато. Адже кількість підприємств, установ та організацій у Тернополі в 1953 р. становила – 334, а обласний центр акумулював у собі основну частину промислово-виробничого потенціалу регіону. Для такої кількості підприємств доводилось добудовувати навчальну інфраструктуру для робітників. Так на 3 підприємствах хімічної промисловості (Почаїв, Скалат, Кременець) працювало 883 робітники, у легкій промисловості було задіяно – 1695, металообробній – 1412  та деревообробній промисловості – 1348 робітників. Щоб отримати таку кількість кваліфікованих кадрів довелось відкривати вищі навчальні заклади, професійно-технічні училища та коледжі. Завдяки їм, порівняно з 1959 р., вже у 1960 р. кількість людей з освітою виросла на 1000 осіб. А з вищою – на 41 особу. В той же час питання малоосвіченості робітників повністю подолати ще не вдалося.

Фото з сторінки Віктора Мадрі

Текстерно – один з лідерів працевлаштування людей

Промислові підприємства області стали рушієм розвитку професійної освіти, оскільки були безпосередньо зацікавлені у висококваліфікованих працівниках. Відповідно до титульного списку капіталовкладень на 1966-1970 рр. Тернопільського бавовняного комбінату планувалося вкласти у житлове будування – 8237 млн крб, що становило – 62820 метрів квадратних, у 1968-1970 рр. в будівництво школи – 450 тис. крб на 1250 місць. Для забезпечення упродовж 1965-1966 рр. функціонування ПТУ на 200 учнів – 380 тис. крб. Для забезпечення функціонування дитячих навчальних закладів (1680 місць), які перебували у віданні комбінату у 1967-1970 рр., виділено 1440 тис. крб. На балансі комбінату перебувала також поліклініка, для забезпечення функціонування якої виділялося 200 тис. крб щорічно. 

Текстрно. Фото з сторінки Віктора Мадрі

Важливим для великого підприємства було навчання своїх працівників основам виробництва. А тому робітники Тернопільського бавовняного комбінату навчалися у школах робітничої молоді, вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Таких в 1967-1968 рр. було 75 осіб. В наступному вже 196. Щоб пришвидшити процес навчання, до Тернополя приїздили викладачі Рівненського текстильного технікуму. Планувався такий же заклад в Тернополі.

В кінці 1965 р. тут було завершено будівництво навчального та спального корпусів на 200 осіб. Навчання планувалось вести в дві зміни. Враховуючи той факт, що гуртожиток розрахований на 200 осіб, то забезпечення студентами двох змін планувалося за рахунок міського населення.

Житлова сфера

Як ми бачимо вище, в результаті зростання промисловості краю збільшилась кількість робітників, зростала соціальна сфера їх обслуговування. Виникла гостра необхідність в забезпеченні їх житлом. Особливо це стосувалось працівників, які в пошуках роботи (в СРСР це називалось працювати там, де накаже партія, або робота по направленню) змінили місце свого проживання. Близько 60% сімейних працівників винаймали житло в приватних власників, родичів чи жили в гуртожитках. Це змушувало людей стояти в чергах на квартири.

Крім того, що житла було мало, воно ще й було недостатньо комфортним. Адже в Тернополі лише в 1949 р. з’явився газ в квартирах. Але на цей рік таких будинків, які б його мали, нараховувалось лише 124, а безпосередньо користувалися ним лише мешканці 101, інші не мали плит. Також місту не вистачало каналізаційних споруд. В 1946-1950 рр. здали 177,6 тис. метрів квадратних житла, в 1951-1955 рр. – лише 108 тис. Зменшення відбулося через бажання керівництва побудувати більше промислових об’єктів. А житлові проблеми населення вирішувалися вкрай повільно та доволі часто зусиллями самого ж населення. Так у Зборові в 1958 р. було здано лише один будинок на 2 поверхи, площа якого була 240 квадратів. В той же час індустріальних об’єктів здавалося вдвічі більше, ніж в 1950 р. В 1956 р. було здано лише 17 шкіл (14 в селі) на 6 тис. місць.

Фото з сторінки Віктора Мадрі

Хрущовки – дешево та доступно

Житла не вистачало, а тому почалось будівництво «хрущовок». Кількість житла виросла, але його якість була низькою. Під час 5, 6 та 7 п’ятирічок житла здавали більше, а саме 777,6 тис. м2.

Отже, в результаті реформ та капіталовкладень економіка Тернопільської області почала стрімко рости. Поряд з цим активно розвивалася й соціальна сфера, а саме будівництво житла, культурних, освітніх та медичних закладів. В той же час деякі проблеми не вдалося вирішити швидко і вони залишалися ще тривалий час. Зокрема, це стосується низької якості житла, нестачі навчальних закладів, викладачів та кваліфікованих робітників.

More from author

Де у Тернополі замовити справжню італійську піцу на доставку?

Коли немає змоги, часу чи просто бажання готувати їжу, піца з доставкою прийде на допомогу. Це насправді рятівна ідея у багатьох моментах, адже традиційна...

Ремонт техніки Apple: вибір сервісного центру, який не підведе

У світі техніки Apple існує безліч різних пристроїв, які використовуються в повсякденному житті для спілкування, дозвілля, навчання або роботи. Вони радують своїх власників продуктивністю,...

Електросамокат: що за транспорт і для чого потрібний

Якщо раніше в Тернополі, що пересувалися на самокатах, можна було побачити лише дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які недоросли до двоколісного велосипеда, то...
.,.,.,.