Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються. Яких успіхів після закінчення школи добиваються її випускники. А важливо, що переважно батьки, а не учні, вибирають саме цей навчальний заклад, бо шукають для своїх дітей найкраще, що в цьому місті. А дана школа позиціонує себе саме з цієї сторони. Спробуємо розглянути історію цього навчального закладу та будівлі, де він функціонує. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.
Тернопіль / Tarnopol: історія міста.
Товариство Ручних Виробників (ремісників) «Зірка»
Як повідомляє дослідниця Тернополя Л. Бойцун та І. Дуда все має свій початок і свій кінець. Ось і школа №3 утворилась не на пустому місці. Вона виникла в 1939 р. а до цього в будівлі, де вона зараз, а це вул. Михайла Грушевського 3, проводила діяльність Товариство Ручних Виробників (ремісників) «Зірка».
Саме товариство було засновано 27 березня 1870 р. Це товариство було філією львівського, яке постало в 1868 р. Основною метою товариства стало поширення знань та культури серед ремісників, особливо відривати челядницьку молодь від шинку. Під час першого засідання професор Нижчої Реальної школи Аполлінарій Еллінгер ознайомив присутніх (було їх понад 100) з планами Товариства і статутом львівської «Зірки». В обговоренні взяли участь о. Василь Фортуна, який говорив руською мовою, і проф. Ігнатій Солтис, який визначив завдання в трьох вимірах: наука, спільна забава і братерство. Йшлося про поширення культури й освіти серед ремісників. Однак лише після 4-го зібрання (13.11.1870 р.) Товариство ремісників, розташувавшись у приміщенні, де тепер середня школа № 3, почало діяти. При ньому створили бібліотеку. Головою правління став Антон Бергер.
Проводились вечори, фестини, заслуховувались реферати. У 1895 році ощадна каса офірувала товариству 1000 золотих ринських на будівництво власного будинку. Закупили земельну ділянку на Святоіванівській.
22 травня 1898 р. польсько-єврейська громадськість Тернополя широко відзначила 100-ліття уродин Адама Міцкєвіча. В поході взяли і члени товариства «Зірка».
Весною 1906 р. товариство змогло звести будинок Товариства ремісників «Зірка» на вул. Свято-Янівській. Це сучасна Грушевського. До 1907 р. членами Товариства були й руські майстри, підмайстри і челядники. Після цього року воно стало тільки польським. У 1910 р. було побудовано сцену.
У діяльності цього товариства брали активну участь учитель реальної ніколи Антон Гедройц, друкар Йосип Степек, фотограф Брунон Калішевський, підприємець Станіслав Асенько та інші. Тут працював кінотеатр із одноіменною назвою, влаштовувались виставки.
2 березня 1937 р. в залі Товариства Польських Купців і Ремісників «Gwiazda» («Зірка») відкрилася виставка картин і гравюр на тему «Тернопіль і Поділля».
Будівля школи
Споруда школи побудована в стилі еклектики. Сьогодні школа – це складний периметр. Фасад якої обернений до вулиці Грушевського. Вона виконана з цегли. Була потинькована та оформлена з використанням архітектурних деталей. Мала деталі сталінського ампіру. Зверху колонний портик іонічного ордера. Вікна школи аркові. Мають обрамлення з замковим каменем. Зверху школу прикрашає масивний трикутний фронтон з різьбленими розетками кронштейнами і модульоном з картушем в оточенні лаврових вінків, на якому зображений символ знань – глобус.
Інші організації, які розміщувались в цій будівлі
У будинку цього товариства знайшлось місце і для інших польських об’єднань. У кінці 30-х тут діяло польське фахове об’єднання купців, засноване у листопаді 1893 року. «Союз християнських купців» проводив фестини, дансинги, купецькі свята, сприяв фаховому зростанню його членів. Останнім головою цього осередку купців судилось бути Янові Окапєцу.
З кіпця листопада 1930-го в будинку № 1 на вулиці Конарського (колишня Святоянівська) розміщався відділ еміграційного синдикату, який займався організацією еміграції західноукраїнського населення в Бразилію, Уругвай, Канаду, США та інші країни. У фонді еміграційного синдикату, що зберігається в державному архіві області, міститься ряд оригінальних документів: різні рахунки, що розкривають вартість переїздів, повідомлення, паспорти, так звані свідоцтва моральності, дозволи на виїзд, медичні картки, фотографії. В цих документах – складна історія західноукраїнської еміграції.
Середня школа № 3: початок
Початок школі було покладено в жовтні 1939 р. Одразу після приходу в Тернопіль військо СРСР. Спочатку тут навчалось 640 учнів. Далі почалась радянсько-німецька війна, а тому в місті ніхто не займався питаннями освіти. В 1942-1943 рр. школа фактично не функціонувала. Навчання відновилося 6 квітня 1944 р. Взагалі в той складний для міста період почало працювати 7 шкіл в яких навчалося 4265 дітей.
Особливістю Радянського союзу було безкоштовне використання праці цивільного населення. Саме тому в Тернополі кожен тернополянин мав відпрацювати на розчистці міста 100 годин в тому числі це мали робити й діти. А тому школярі ЗОШ №3 впорядковували дитячі майданчики, розчищали завали зруйнованих будівель, допомагали місту ставати кращим. Також школярі здійснювали важливу громадську роботу, а саме допомагали ліквідовувати неписьменність, працювали вчителями серед робітників.
В 1946-1950 рр. в школі було 24 класи і 808 учнів. До школи ходили діти з Березовиці, Острова, Іванівки. Тобто, з найближчих від Тернополя сіл.
Вистачало в школі й сиріт. Їй була забезпечена увага та підтримка. Для 17 сиріт школи було створено фонд, який поповнювався батьками учнів. Давали також одяг та взуття. В 1946 р. фонд нараховував 4000 крб. В школі працювало 42 вчителя. В школі працювало гуртки: літературний, фізичний, історичний, географічний, математичний, юннатів, драматичний, балетний, хоровий, спортивний.
З 1951 р. в школі почали вивчати німецьку та французьку мови. Відкрився клуб старшокласників. Запрацював батьківський комітет.
Значного поширення та популярності набув спорт. 87 учнів стали значкістами БТПО, а 44 учні здали норматив на ГПО. В навчальних програмах учнів з’явилася логіка та психологія.
Завдяки отриманню школою ділянки землі розміром 44 га учні та вчителі почали активно займатися сільським господарством. Отримані овочі йшли в шкільну столову.
В 1954 р. школа підключилась до програми розорення цілини в Казахстані і стала учасницею акції «Допомога цілинникам». Колектив зібрав 500 книг, які було подаровано бібліотекам далекої радянської республіки Казахстан.
В школі запрацював струнний оркестр, танцювальна група.
Нове приміщення
В 1956 р. школа отримала приміщення по вул. Київська 3. Сьогодні це вул. Михайла Грушевського 3. Нове приміщення – додаткові турботи. А тому батьки та вчителі багато працювали над облаштуванням кабінетів, меблів, упорядкуванням території. Біля школи було закладено сад. Почав парцювати шкільний радіовузол. Проводився конкурс радіо кореспондентів. В школі запрацювали слюсарна, столярна та швейна майстерні. Учні почали отримувати права водія.
З 1960 р. в школі вивчається й англійська мова.
З 1962 р. тут запрацював ансамбль баяністів. Збудовано сцену. Працював хор.
В період незалежності на базі середньої школи № 3 створено першу в місті гуманітарну гімназію. А в 1996 р. навчальний заклад став називатися школа з поглибленим вивченням іноземних мов.
