Шкільне питання в Тернопільській губернії за російської окупації в 1916-1917 рр.

Російська окупації Галичини та Тернопільщини в 1914-1917 рр. привернула увагу до питання мови, освіти та ставлення до населення окупованих територій. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.

генерал-ад’ютант Ф.Ф.Трепов

Що думала влада про освіту населення на Тернопільщині в 1916 р.

Як зазначає дослідник Володимир Любченко, політика російської влади щодо питання освіти суттєво відрізнялась від того, що було в 1914 р. за часів воєнного генерал-губернатора графа Г.О.Бобринського. Остання мала своїм наслідком тотальне закриття шкіл всіх рівнів. Цього разу русифікація не відбувалася. Мережа курсів з вивченням російської мови теж не будувалась. Детальніше про рішення російської влади в інших сферах життя Тернопільщини можна прочитати тут.

Вже 4 серпня 1916 р. генерал-ад’ютант Ф.Ф.Трепов, зважаючи на те, що наближається час навчання, запитав в тернопільського та чернівецького губернаторів, що вони думають про початок навчання. А також загалом про організацію шкільної справи в Галичині та Буковині. Також він зазначив, що він вважає за можливе дозволити шкільні заняття та відкриття частини учбових закладів. Наступного дня, 5 серпня 1916 р., про аналогічне він проінформував міністра народної освіти, прохаючи вказівок щодо організації нагляду за шкільними заняттями. 

Тернопільський губернатор І. Чарторизький відзначив, що «у багатьох містах та сільських місцевостях Тернопільської губернії майже з моменту переходу її до наших рук маса молоді шкільного віку зовсім відірвана від шкіл та залишається без жодної справи», і визнав за доцільне відновити заняття у школах або принаймні не перешкоджати учбовій роботі там, де це буде можливим. В той же час чиновник радив на перших порах «обмежитися опублікуванням, що поновлення занять у школах може бути допущене лише з особливого в кожному окремому випадку дозволу губернської адміністрації, для чого особами, у віданні яких знаходяться школа, повинно бути порушене клопотання». 28 серпня 1916 р. головнокомандуючий арміями Південно- Західного фронту генерал-ад’ютант О.О. Брусилов дозволив воєнному генерал-губернатору Ф.Ф. Трепову відкривати «по мірі необхідності» середні та нижчі учбові заклади в завойованих областях на схід від лінії Тернопіль-Теребовля-Бучач-Нижнів-Коломия-Кути-Гура-Гумора.

Єзуїтська гімназія

Як до відновлення навчання поставилися директори тернопільських шкіл

А тому 6 вересня 1916 р. група з п’яти директорів різних тернопільських учбових закладів подала воєнному генерал-губернатору записку, в якій зазначила, що існує технічна можливість відкрити в місті лише одну польську та одну «руську (українську)» гімназії, одне реальне училище і по одному чоловічому та жіночому чотирикласному народному (початковому) училищу. Також керівники шкіл звертали особливу увагу на те, що «відкриття вищезазначених шкіл та училищ тільки в тому випадку задовольнить потребу місцевого населення і виявиться доцільним, якщо довоєнні програми навчальних занять не будуть піддані ніяким змінам». Останнє пояснив 13 вересня 1916 р. у своїй записці помічник по цивільній частині воєнного генерал-губернатора областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни, С.Д. Євреїнов: «Як приклад того, наскільки сильна невпевненість у місцевих діячах, можу навести факт відмови директорів середніх навчальних закладів у Тернополі відновити заняття, якщо німецький язик буде викреслено з програми, і все тільки на підставі побоювань втратити милості австрійського уряду або зазнати інших гірших наслідків».

ЗОШ №4 Тернополя

Що думав про відновлення навчання міністр освіти і чому він критикував “мову Грушевського і компанії”

4 вересня 1916 р. міністр народної освіти граф П. М. Ігнатьєв в листі до воєнного генерал-губернатора Ф.Ф. Трепова написав, що «…Сказано, що німецький язик виключається з тих навчальних закладів і, отже, повинен бути замінений іншим язиком, то я зупиняю вашу увагу, що можливо, що доведеться вводити за державний рахунок знову викладання на штучній малоросійській мові, тобто мові Грушевського і компанії. Чи правильно це? […] Ви знаєте, я ворог будь-якої насильницької русифікації, але боюся, щоб в очах населення і російських військ не вийшло б, що нарівні з мовами німецькою та єврейською російською владою буде не допускатися і літературна російська мова, плід сукупної роботи всіх російських говірок (великої, мало і білоруської). Думається мені, що десь місце в школі і мові переможців – хоча б для заміни мови переможених (німців), а головне – для користі тих, кому жити під державою Російською.

міністр народної освіти граф П. М. Ігнатьєв

Думка російської православної та націоналістичної організації РНСПР

«Русский народний совет Прикарпатской Руси» (РНСПР) – тобто російська націоналістично-православна організація пропонувала заборонити навчання українською мовою на завойованих територіях, також створити тут систему російських шкіл. Планувалось перевести до Галичини чоловічу гімназію, що діяла у Ростові-на-Дону для біженців-галичан, та відкрити замість колишніх польських, українських і німецьких середніх шкіл у Львові й інших містах Галичини та Буковини російські учбові заклади. А для викладання пропонувалось запросити найкращих педагогів з Російської імперії, а також «російських галичан – викладачів гімназій, вже під час війни тікали до Росії і службовців у різних навчальних закладах імперії».

Рішення влади з приводу мови

Але військове командування не прислухалось до думки націоналістів і наказало, що «викладання допускається на всіх місцевих язиках, за винятком німецької та єврейської, оскільки ці закони, не протилежні російським інтересам».

Восени 1916 р. та взимку 1917 р. були видані дозволи на відкриття частини колишніх австрійських нижчих та середніх освітніх закладів, щоправда, російська окупаційна адміністрація не брала на себе клопоту фінансувати їх. У Тернополі були відкриті дві паралельні гімназії та дві народні школи. На чолі «малорусской гимназии» стояв педагог поміркованої русофільської орієнтації Петро Ріпейський. В повітових містах Галичини навчання велося не польською, а, як зазначалося – «на язику рідному для місцевого російського населення». На Буковині в Сучаві дозволили відкрити колишню п’ятикласну румунську гімназію. В Чернівцях дозволили замість німецьких реального училища та гімназії були відкриті паралельні класи в будинку резиденції митрополита.

У відкритих школах з фактичною українською мовою викладання навчання велося за львівськими підручниками із залученням абеток і хрестоматій, надрукованих етимологічним правописом русофільським просвітницьким «Обществом имени М. Качковского», натомість офіційні шкільні підручники віденського видання («Накладом Ц-К»), як і надруковані у Жовкві василіанами, — були заборонені. Також учбове відомство при воєнному генерал-губернаторі з метою виховання широко застосовувало практику безкоштовної роздачі книг церковно-слов’янською та російською мовами. Так було роздано 9600 та 10 тис. інших «національно-російських листків»,

Коли з’ясувалося, що відкриті у Бучачі, Чорткові, Скалаті, Тлусті, Микулинцях і Грималові школи переважно обслуговували єврейське населення, то громадським організаціям було заборонено відкривати на окупованих територіях учбові заклади.

МЗС Російської імперії та думки про українську мову в школі

Міністерство зовнішніх справ імперії критикувало рішення генерал-губернатора відновити навчання українською мовою в Галичині, а тому чиновник В. Олфер’єв написав записку, де спростовував закиди МЗС.

Розпочав він аргументацію з того, що «сама вже назва записки не відповідає дійсності: школи відкриваються для місцевої російської, а не «української» національності, і це видно хоча б навіть по вивісці над відповідною гімназією в м. Тернополі. Іншого напису російська влада і не могла б застосувати, бо цей термін історично і практично випрацьований в краї». Зазначимо, що окупаційна влада дійсно не дозволяла в офіційній сфері вживати термін «український» на підлеглій території, проте не завжди була прискіпливою у стеженні за дотриманням цієї настанови. Приміром, 27 грудня 1916 р. з дозволу тернопільського поліцмейстера Семенова було надруковано оголошення про набір у місті до народних шкіл (чоловічої і жіночої) та згаданої вище С.Д. Євреїновим гімназії, як було зазначено – «з українською викладовою мовою» (подібну «оповістку» цілком легально було надруковано і в Чернівцях).

Росіяни на Тернопільщині

Російські чиновники вважали, що краще відновити навчання і контролювати його, ніж воно буде відбуватися таємно. «З іншого боку, викладання на місцевій мові, здавалося б, не суперечить завданням російсько-національним; досить згадати, що сама російська православна церква в Почаївському монастирі і в м. Холмі, особливо в храмове свято, 8 вересня, куди стікалися паломники із зарубіжної багатостраждальної «подьяремной» Русі, завжди застосовувала проповідь на малоросійській, як найбільш зрозумілій для народу, що збирався, мові». У той самий час, «з метою огородження населення від пропаганди мазепинства оглядаються книжкові склади і шкідливі тенденційні видання, що носять спеціальний сепаратичний характер, опечатуються».

Отже, яскраво видно, що російська влада не знала, що робити з школами в Галичині. З однієї сторони вони були б раді їх русифікувати, а з іншої не бажали конфліктувати з тернополянами, адже військові дії відбувалися зовсім поряд, а тому намагалися ці конфлікти згладити. 

More from author

«Гра в шахи» кріпаками та лавра: подорож Шевченка на Тернопільщину

Цієї осені минає 178 років з часу подорожі Тараса Шевченка на Тернопільщину, пише сайт ternopil.one. А все почалося з розпорядження київського, подільського і волинського генерал-губернатора...

Чому породисті коти частіше хворіють

Іноді кіт просто розгублюється, заходить до вас у будинок через вікно і... Залишається назавжди. А іноді ви довго плануєте, з яким муркотливим котиком хочете...

Як вибрати чоловічий спортивний костюм в Тернополі: практичні поради

Спортивний костюм є непевно невід’ємним елементом гардеробу кожного чоловіка. В ньому можна займатися спортом, бігати у парку, або ж носити кожного дня. Виробники пропонують...
.,.,.,.,.