Цікава історія ІІ-державної гімназії ім. Юліуша Словацького або ЗОШ №4:  від заснування до сучасності

Школа на вулиці Святоіванівській, пізніше вона носила ім’я Конарського, а далі Київська, а тепер М. Грушевського, завжди була однією з найбільш престижних. Причини цього завжди були різні: на початку ХХ ст. – її новизна, належне оснащення, фахові вчителі, в 20-30-ті рр. – увага польської влади і, відповідно, фінансування, а в часи незалежності України – розміщення в центрі міста, давня історія і значний попит на навчання в цьому закладі серед учнів чи точніше їх батьків. Можливо там навчались і ви чи ваші діти. Детальніше про заснування, діяльність, перипетії існування ІІ-державної гімназії ім. Юліуша Словацького розповість видання ternopil.one.

Вулиця Святоіванівська – місце будівництва школи

Ця вулиця виникла вже після руйнування міських оборонних валів. Початок її лежав від річки Рудки, яка відділяла Заруддя (тернополяни називають цей мікрорайон на польський манер Новий світ) від центру міста, зокрема вулиці Панської. Звідки така назва – Святоіванівська або ж інша назва Свято-Янівська запитаєте ви? Ця назва походить від каплички з статуєю святого Івана (Яна), де знаходилась одна з міських криниць. А капличка була створена, як ми припускаємо після зруйнування турками в 1675 р. римо-католицького храму, що назвали іменем святого Яна Хрестителя. Останній було збудовано в Тернополі, фактично після його заснування, поряд з Львівською брамою розпорядженням фундатора міста Яна Тарновського. Причиною будівництва була присутність в місті значної кількості переселених з Польщі поляків-католиків.

В 1919 р. в провулку вулиці Святоіванівської на честь перебування в місті дивізії армії Галера зведено різьблену з каменю Браму з фігурою Св. Яна.

У 1924 році вулицю Святоіванівську перейменовано на честь ксьондза Станіслава Конарського. Протягом 1939-1941 та 1944-1991 р. ця вулиця називалась Київською, а зараз М. Грушевського.

Причини заснування школи

Як зазначають тернопільські історики Л. Бойцун, І. Дуда, Я. Гулько складно знайти в місті будинок, який посідав би таке цікаве історичне місце, мав шанси ніколи не відновитися після трагічних подій ІІ-світової війни, але якому пощастило і він зараз продовжує нас приваблювати своїми ошатними, граційними формами. Ці слова про ІІ-державну гімназію ім. Юліуша Словацького.

Справа в тому, що Тернопіль в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., завдяки в тому числі діяльності бургомістра-українця Володимира Лучаківського, активно розвивався (детальніше тут). Зокрема, кількість населення в місті за даними українського історика О. Мазурка становила 33,9 тис. осіб. А отже в місті виникла потреба збудувати нові навчальні заклади на додачу до I державної середньої школи та гімназії про яку ми писали тут. При пошуку ділянки для школи вибір влади впав на вулицю Святоіванівську, яка знаходилась в центрі міста. З кінця ХІХ ст. вулиця почала забудовуватись двох та трьох поверхівками. Зокрема, тут з’явилися австро-угорський банк, його в часи польської держави змінив Польський державний банк, а тепер це – відділення Національного банку України; також ближче до вулиці Панської містилася бензоколонка (уявляєте в центрі міста), квітковий магазин та міська лазня.

Потреба збудувати новий навчальний заклад з’явилася через значну наповненість І-гімназії. Так, в 1898 р. тут навчалося понад 700 учнів. А отже, приміщення тріщало по швах. На початку ХХ ст., а саме 1905-1906 рр. питання про відкриття нового закладу стало ще більш нагальним. Офіційно польську гімназію, як філію єзуїтської гімназії, відкрили 1 лютого 1906 р., але на початках вона містилася в будівлі І-гімназії. На кінець року тут вже навчалося близько 500 учнів.

А тому міська влада купила землю у приватного власника Стронського 98 тис. корон між вулицями Костюшка (сучасна Камінна) та Святоіванівською. Проект гімназії було розроблено у Відні і він надійшов у місто в 1908 р. Вартість будівництва становила 900 тисяч корон. Майже одночасно розпочалося будівництво двох навчальних закладів – польської гімназії та української на вулиці Костюшка. Будівництвом віддали інженери Войцеховський і М. Бембнович.

Відкриття закладу

За 3 роки школи було побудовано. І 18 листопада 1911 р. відбулося освячення будівель «Ц.(ісарсько) Королівської) Руської Гімназії ім. Франца-Йозефа І» та Польська Гімназія ім. Юліуша Словацького. Святкові заходи почалися з служби Божої в церкві та Костьолі. Далі учні, молодь, громадськість міста рушила на вулицю Костюшка 9, де відбулося освячення Руської гімназії парохом о. Володимиром Громницьким. Після вітальних слів д-рів Дембовскі (польською) та О. Савицького (українською) всі перейшли до польського закладу. Її було освячено ксьондзом д-р Болєславом Твардовскі. Вітальні слова сказали д-р Дембовскі, М. Мацішевскі (латиною), а наприкінці – директор 2-ї гімназії д-р Казімєж Лєнкєвіч. Далі відбувся святковий концерт.

Скульптура Юліуша Словацького

Діяльність школи

В 1911 р. при вході в заклад було встановлено скульптуру Юліуша Словацького з білого мармуру (знищена в 1944 р.). Але назву імені Ю. Словацького заклад отримав лише в 1935 р. В ті часи гімназія була найкращим і наймодернішим навчальним закладом не лише в Тернополі, а може й в усій Галичині. Уявіть собі зручні, світлі, великі класні кімнати, гімнастичний зал (один для двох шкіл розміщений на вулиці Костюшка), біологічний, археологічний, фізичний, географо-історичний кабінети, приміщення для навчання малюванню, практичних навчальних робіт, молодіжних організацій, учительської, бібліотеки, шкільного кінотеатру «Уранія» (звільнений від податку), який відвідували учні усіх гімназій. В 30-ті рр. тут було відкрито класи французької та німецької мов, а факультативно можна було відвідувати й англійську та українську, малювання та співи.

Учні гімназії могли навчатися в біологічному, фізіологічному гуртках, вивчати радіо та авіамоделювання, театральне мистецтво та вдосконалюватись в спорті. Для цього діяли секції: лижна, хокейна, каякова та велосипедна.

Крім, навчальних класів в приміщенні гімназії знаходилось помешкання директора, що складалось з 4 кімнат та кухні. А також одна кімната та кухня належала шкільному комендантові (адміністраторові) – терціянові.

Перша світова війна та Українська національна революція

На початку Першої світової війни, в кінці липня 1914 р., 55-піхотний полк, який розміщувався в Тернополі, розквартирувався в приміщенні гімназії. Пізніше тут розташовувався російський військовий шпиталь.

Після відступу російської армії в школі було відновлено навчання. Крім, гімназії тут почали діяти реальна школа, учительська семінарія, дві загальні школи. В 1918 р. в приміщенні школи розташовувався уряд ЗУНР, який евакуювався зі Львова та командування української армії.

Гімназія в 20-30-ті рр. ХХ ст.

За польської влади в гімназії навчалося близько 400 учнів. Зокрема, в 1937-1938 рр. поляків було – 375, українців – 22, інших національностей – 1. Віросповідання учнів теж було строкатим. Католиків – 275, греко-католиків – 26, православних – 1, іудеїв – 95. Більшість учнів походили з Тернопільського воєводства, зокрема 319, з Тернопільського повіту – 38, а з міста лише 20.

Поряд з загальною гімназією в приміщенні школи з 1920 до 1935 року працювала приватна жіноча гімназія, яка з квітня 1928 року називалася приватна жіноча гімназія Софії Ленкевич ім. Марії Конопніцької.

Серед відомих випускників гімназії цього періоду варто назвати Чеслава Бліхарського – дослідника Тернополя. Детальніше про нього тут.

Друга світова війна та радянська доба

Під час ІІ-світової війни німецькі війська в приміщення школи розмістили військовий автопарк, що займався ремонтом танків, тягачів і вантажних авто.

В радянську добу приміщення школи було відновлено. До будівлі школи було добудовано колони, модернізовано фасад, змінено перекриття між поверхами. Тут було розміщено обласну адміністрацію, а потім міський будинок піонерів, які існували в такому вигляді до 1986 р. Після 1986 р. тут розміщено ЗОШ №4.

А ви знали історію цієї школи?

More from author

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...

ЗОШ №3: від ремісничого товариства до школи з поглибленим вивченням іноземних мов

Школа №3 поряд з ЗОШ №4 та ще кількома навчальними закладами є одними з найпрестижніших в Тернополі. І не важливо, які знання там даються....
.,.,.,.