Радянська (читай російська) влада – це система, яку можна порівняти з колоніями мільйонів паразитів чи липким павутинням. Якщо людина туди потрапляє, то з часом стає одним з них або ж помирає. Саме таку систему комуністична влада Радянського Союзу намагалася створити на окупованій Червоною армією території Тернопільщини в 1939-1941 та 1944-1991 рр. Важливе значення для ефективного придушення опору комуністи покладали на систему освіти. А тому поряд із арештами, знищенням інакомислячих, заміною керівництва відбувалося заміна та підчищення освітніх кадрів. Детальніше про репресії радянської влади проти освітян Тернопільщини розповість видання ternopil.one.
Окупація Тернопільщини
Як зазначає видання Локальна історія та вітчизняний дослідник Л. Кравчук радянська окупація Тернопільщини розпочалась 17 вересня 1939 р. Протягом 2-3 днів ця територія була захоплена червоноармійцями. 27 листопада 1939 р. створено Тернопільську область, яка нараховувала 12 повітів. Репресії перш за все торкнулися польських військових, працівників поліції, чиновників, духівництва. Українське населення спочатку радісно вітало радянські війська, адже вони звільняли їх від поляків. Але пізніше вони зрозуміли свої помилки.
Репресії в 1939-1940 рр.
Першими заходами радянської влади було закриття всіх українських національних закладів, які діяли в польські часи. А отже, було закрито 2984 філії «Просвіти» (по всій українській частині Галичини та Волині), а також такі організації як «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», молодіжна організація «Луг», «Громада», НТШ.
Далі влада перейшла до освітніх закладів та їх вчителів. Ще в жовтні 1939 р. було закрито Бережанську українську гімназію. Поряд із закликами до кращого життя розпочалися репресії проти української інтелігенції. Так, були заарештовані і загинули кращі викладачі Тернопільської української гімназії І. Брикович, П. Дяків, Е. Ковальська, Т. Ковальський, О. Хома, викладач Бережанської гімназії В. Левицький, викладач Чортківської гімназії М. Кужель та багато інших.
Навчальний процес в інших закладах продовжувався і за окупації, але нова влада здійснювала коригування навчально-виховного процесу. Вчителям на зборах пояснили, що від них хочуть. Так, 6 жовтня 1939 р. у Тернополі відбулися загальноміські збори вчителів з приводу завдань на рік. Влада замінили місцевих директорів шкіл та частину вчителів, як і в інших сферах міської господарки, на присланих зі сходу країни.
Запрацювали курси, де навчали основ марксизму-ленінізму. Також в школах одразу ж запровадили вивчення російської мови, історії ВКП(б) та СРСР. З’явилися курси російської мови і для вчителів. В 1940 р. партійна верхівка запропонувала і її дії були схвалені вищим керівництвом, щодо викладання російської мови в українських початкових школах з четвертого класу (замість другого), а в середніх школах – з п’ятого класу (замість третього). В національних школах (єврейській, молдавській, польській) російська мова запроваджувалася з четвертого класу (замість другого і третього). Іноземну мову в цих школах пропонувалося вивчати з шостого класу (замість п’ятого).
Одночасно з перебудовою існуючих шкіл відкривалися нові школи. Так, до січня 1940 р. на Тернопіллі було відкрито – 167 нових шкіл. Так, в Збаразькому районі було 39 шкіл і 4917 учнів, а стало 44 і 5639 учнів. В Гусятинському районі кількість збільшилась з 18 до 21, в яких навчалося 3838 учнів. А отже, поряд із зменшенням неграмотності радянська влада вирішувала завдання посилення пропаганди населення через пресу, книги, політичні лозунги.
Також, нова влада активно залучала пресу до прославлення успіхів комуністичної партії. Так, тернопільська обласна газета «Вільне життя» писала про початок навчання 2 жовтня в Тернопільській українській гімназії, де працювали 14 учителів. Детальніше про цей заклад тут. Про можливості навчання в селі Супрунівка Скалатського повіту, де школу відкрили в поміщицькому будинку і тепер там навчалося 120 дітей. Також про те, що почався набір в музичну школу Тернополя з 15 жовтня. Приймаються учні всіх національностей.
Вища освіта
Крім початкових і середніх навчальних закладів зміни торкнулися і вищої освіти. Вже 15 квітня 1940 року постанова Ради Народних Комісарів УРСР зобов’язала створити в Західній Україні 6 учительських інститутів. Серед інших постав Кременецький інститут (тепер Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка). Студентам обіцяно стипендію, тому до вересня набрано понад 700 охочих. Як потім виявилось, для одержання стипендії необхідно мати як мінімум 75 % відмінних оцінок, тому чисельність студентів різко зменшилась до 230.
Також в квітні-травні 1940 р. почалися арешти серед вчителів та студентів Кременецького інституту. Щоб не бути арештованими треба було бути активним в комсомольських структурах, брати участь в акціях проти місцевого населення.
Репресії після Другої світової війни
Під окупації міста в 1944 р. репресії в освітній сфері продовжились. Спочатку було прийнято постанову Політбюро ЦК КП (б) України «Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами». Зміст її полягав в необхідності надсилати комсомольців в західній області для втягування в комсомол місцевої молоді. А також для задіювання для боротьби з бандитами в селах інтелігенцію підприємств і закладів міст та районних центрів області». З весни 1945 р. на Тернопільщину почали прибувати «молоді спеціалісти з сходу та центру України. Вони знали мову, могли переймати звичаї, а отже їм було легше створювати зв’язки на місці та переймати місцеві звичаї. Складнощі виникали в медичній та освітній сферах. З однієї сторони вони просто працювали, допомагали на побутовому рівні. А з іншої сторони вони ставали частиною влади, яка нищила місцеве населення.
Шпигуни серед вчителів
Вчителі виконували ідеологічну функцію, а отже мали просувати радянську ідеологію, боротися з релігійними святами, церквою, агітувати за «блок комуністів». «Гості» із сходу чи Росії не знали середовища в якому вони мали працювати, а місцеве населення не довіряло таким «гостям». Тим більше, що часто останні були шпигунами. Так, Марія Руднік, вчителька з Чернігівщини, яка після педінституту була відправлена працювати на Тернопільщину – хутір Рудка, що на Підгаєччині. Жінка активно включилась в роботу, почала організовувати піонерські осередки. Насторожило, те, що до неї часто приїжджав місцевий міліціонер. А далі стався цікавий збіг. 4 січня 1947 року Марія зустріла в одній з хат повстанців і після цього в село зачастили нквдисти. В березні повстанці УПА арештували Марію та розстріляли.
Схожа історія Миколи Діденка, ветеринара з Чернігівщини, який працював в селі Білозірка, що на Лановеччині. Він організовував комсомольські осередки та агітував за колгосп. А також доповідав секретареві Лановецького райкому Сенкевичеві про справжні настрої і розмови серед селян. Також отримав завдання отруїти м’ясо забитих тварин. Влада таким чином розраховувала, що м’ясо передадуть повстанцям для харчування. Був також арештований і розстріляний.
Дії УПА в сфері освіти, як протидія владі
Повстанці розуміли, що вбивати всіх приїжджих складно. Треба діяти гнучкіше. Тим більше не всі «гості» шкодили, а деякі ще й мали авторитет серед селян, а тому їх вбивство, якщо воно прямо їм не шкодило, завдало б повстанцям незручностей. А тому розробили інструкції для вчителів про навчання, але без обтяжування його пропагандою. Необхідно було викладати предмет, не прославляти Сталіна, не говорити про «старшого брата» та «визволення». А тому таким чином з кожним вчителем довелось провести виховну бесіду. Також проводились бесіди і здійснювались заклики до вчителів із Сходу, де пояснювали анти повстанську пропаганду, розкривали «роль радянського вчителя, як пропагандиста».
Але радянська, а після 1991 р. й російська пропаганди зуміли перекрутити історію і просували міфи про «бандерівців, які катували невинних вчителів і медсестер». А також, що злісні реакціонери заважають просвіті простого народу.
Отже, в результаті окупації Тернопільщини тут було встановлено радянську владу. Одним з напрямів охоплення народу пропагандою була сфера освіти. А тому слід уважно ставитися до цієї галузі сьогодні, усяко підтримувати і звертати увагу на все, що шкодить незалежності українській державі із сторони обманутих «російським світом» освітян.
