Участь польського війська в громадсько-культурній та державницько-пропагандистській діяльності на території Тернопільського воєводства

Тернопіль, як і вся Галичина й Волинь в 20-30 рр. ХХ ст. перебували під контролем польської влади. Основою, тими стовпами, на яких тримався польський окупаційний режим в нашому міста була діяльність поліції, спецслужби (так звана «двуйка») й армії (частина перша статті про польську армію на Тернопільщині). Саме про військових, їх взаємовідносини з мешканцями Тернополя, піде мова в цій публікації видання ternopil.one.

Військові частини

Як повідомляє польський історик Dariusz Faszcza, в Тернополі знаходився штаб 12-ї піхотної дивізії, підрозділи 54-го прикордонного стрілецького полку і телеграфна рота 12-ї стрілецької дивізії, 1-й ескадрон 12-го полку польової артилерії, відділ військової контррозвідки, а також ряд військових органів, як Комендатура, Окружне Командування, Окружний Військовий Суд і римо-католицька військова парафія та гарнізонний костел. Авіацією у воєводстві займалася Ліга протиповітряної та протигазової боротьби (ЛПП). Окружне управління було в Тернополі на вул. Міцкевича 39, тут також був відкритий у 1935 році агітаційний центр ЛОПП. У 1938 р. округ налічував 53 тис. членів і мав три аеропорти: у Бродах (місто належало до Тарнопольського воєводства), Бережанах і Тарнополі (так поляки називали місто).

Оркестр

Особливу роль у популяризації армії відіграв військовий оркестр, яким багато років керував капельмейстер поручик Антоні Шалковський, а потім лейтенант Казновський. Гастролювали вони успішно, додаючи пишноти різноманітним державним і військовим церемоніям, а також благодійним кампаніям, наприклад у 1934 році в рамках збір коштів для постраждалих від повені. Також було створено оркестр в тісній співпраці з Товариством друзів музики, яке вже багато років діє в Тернополі та хором співочого товариства «Бард». Це призвело, серед іншого, до спільних концертів пасіонарної музики та ораторії (великий концертний твір на певний сюжет (для солістів, хору і симфонічного оркестру), організовані в Домініканському костелі.

Клубна діяльність

У місті діяв також громадський клуб «Креси», створений у 1932 році та військово-спортивний клуб 54-го ппск – багатосекційний військово-цивільний спортивний клуб «Креси». Його період найбільшого розквіту припадає на 1932-1937 рр., коли функції президента виконував підполковник д-р Францішек Полняшек. У клубі тоді діяли секції: футболу, легкої атлетики, жіночих спортивних ігор, веслування на каное, плавання, веслування, тенісу, боксу, їзди на велосипеді. На піку свого розвитку секції нараховували, в деяких відділах сто членів, а секція плавання – до 150 гравці.

Участь в роботі громадських та державних організацій

Офіцери гарнізону та їх дружини брали активну участь у роботі численних товариств та громадських організацій. З 1930 році починають функціонувати провінційні органи державної влади Ліги протиповітряної оборони, де віце-президентом був кол. Альфонс Войткевич, а секретарем був кап. Альфред Монкевич. Через п’ять років відбулася зміна керівництва, куди від імені армії увійшов підполковник дипл. Мечислав Можиневич.

Армія також була значно представлена в воєводських органах Польського Червоного Хреста, де працював полковник А. Войткевич, полковник дипл. Вацлав Пєкарський і майор Юда Леон Адлер.

У губернському управлінні також опинилися військові. Так, вони були задіяні в Опікунській раді для будівництва церков і народних домів. У 1937 році вони були у складі колегії, президентом якої був тарнопільський воєвода Томаш Маліцький. Туди увійшли полковник Г. Пашкевич і полковник Кавецький.

«Військова родина»

Активну діяльність у гарнізоні та місті проводив створений 19 березня 1925 р. гурток «Військової родини», який видавав на початку 30-х років журнал «Наша газетка». Першою головою Товариства була Ірена Лукоська. Гурток «Військова родина» в Тернополі в рамках статутної діяльності організовував курси крою та шиття, мовні курси, лекції, фестивалі та танцювальні ігри в поєднанні з розіграшами лотерей. Отримано від цих заходів кошти були спрямовані на поточну діяльність і соціальні цілі. Приклад. Під час танцювальної вечірки, яка була організованої 22 березня 1931 року, було здійснено закупівлю книг для бібліотеки Польського Білого Хреста. Діяльність не обмежувалася військовим середовищем. У 1933 році в рамках допомоги для безробітних відділ соціальної допомоги гурток «Військова родина» організував харчування для дітей забезпечивши їжею групу з 60 дітей з усього міста. Через рік, за відсутності коштів, ця допомога обмежувалася організацією в школі ім. Королеви Ядвіги різдвяної зустрічі на 35 дітей чиї батьки не мали роботи (dzieci bezrobotnych), під час якого діти отримали частування і теплий одяг.

Сержанти та навчання для них

Також діяв серед Тернопільського гарнізону Сержантський центр. Він займався громадською роботою серед більшості унтер-офіцерського корпусу і був викликаний втілювати в життя діяльність гуртка за інтересами, як гурток мандоліністів і театральний клуб.

У 20-х роках традицією в гарнізоні були організовані унтер-офіцерські карнавальні ігри в муніципалітеті для яких долучились представники провінційної та муніципальної влади, а також офіцери гарнізону з дружинами.

Період особливо інтенсивної діяльності на освітянській ниві і спорту в гарнізоні проходив у 1931-1937 рр. Пов’язано це з особою громадського діяча та пристрасного підполковника Францішека Полняшека. Виконуючи обов’язки командира 54-го піхотного полку, він виконував багато соціальних функцій, у т.ч. заступник президента Морської та колоніальної Ліги Тернополі, заст. Товариства друзів польського скаутингу, член відділення Стрілецького Товариства та президент В-ЦКС «Креси». Він також обіймав посаду голови Вищої ради Подільського товариства друзів наук, а також був членом Тарнопольського товариства друзів Науки.

Юзеф Пілсудський

Присутність вояків у громадському житті також була важливим елементом у зміцненні польськості на Кордонах. Одним із шляхів пробудження патріотизму та інтересу до польської культури були урочисті відзначення національних, військових і релігійних свят. Серед них особливо піднесеними були святкування 21 березня 1921 р., під час якого до Тарнополя прибув Начальник польської держави Юзеф Пілсудський в присутності французьких та італійських членів Військової місії. Його зустрічали натовпи жителів міста. Пілсудський вручив знамена 53-го та 54-го піхотних полків, а також вшанував солдатів Військовим орденом Virtuti Militari та Хрестом Доблесті. Завершились урочистості військовим парадом та маршем численних громадських, освітніх та молодіжних організацій і шкіл.

Святкування свята 3 травня завжди відігравало особливу роль. В 1925 році в цей день о 6.00 грав військовий оркестр, який пробудив городян. Через дві години на полі спорту відбулася польова меса за участю воєводи, команданта 12-ї дивізії, штабу гарнізону та солдатів, полків і частин, цивільних організацій та шкільної молоді. Аналогічна зустріч з представниками війська і влади відбувся в костелі, а напередодні в синагозі. Офіційні урочистості завершилися парадом перед пам’ятником Адаму Міцкевичу. Після параду відбувся вуличний забіг на двох кілометрову дистанцію, а вдень на спортивному майданчику розпочалися спортивні змагання. В Тернополі вперше відбувся турнір з боксу. Завершилося спортивне свято футбольним матчем.

11 листопада 1935 р. було великою маніфестацією польськості, адже коштом громадських внесків, було встановлено пам’ятник маршалу Ю. Пілсудському на площі Собеського. Багата програма була під час святкування 20-ї річниці відновлення незалежності у 1938 році. Тоді до пам’ятника Пілсудському було встановлено табличку з 113 іменами воїнів 54 полку загиблих в польсько-більшовицькій війні. Загалом святкування іменин маршала Юзефа Пілсудського використовували також для поширення продержавницьких настроїв, організовуючи спільно з міською владою академії, паради та служби на честь іменинника. Подібним було святкування свята народження 54-полку, в якому кожного разу брали участь представники влади, провінційні, муніципальні органи влади та представники товариств і громадських організацій.

У 1934 році святкування об’єднали з 15-річчям полку. Напередодні свята, в 8.00 відбулося богослужіння за загиблими воїнами на війні. О 19:00 на площі Собеського за участі військових частин і глядачі почали службу під час якої було зроблено читання списку полеглих. Після його закінчення в залі гімнастичного товариства «Сокіл» відбулася урочиста академія. Урочистості відбулися і наступного дня, 11 квітня.

О 7.00 вулицями міста пройшов військовий оркестр, який грав побудку. Згодом відбулася Свята Меса за участю коменданта дивізії, підвоєводи Казімєжа Ґінтовт-Дзевалтовский і представників міської влади, духовенства та громадськості. Після меси на казарменному майдані відбувся спільний солдатський обід. Завершилися святкування вечіркою, організованою в залі казино офіцерів.

Отже, присутність польської армії в Тернополі створювало атмосферу свята, розваг, товариськості та толерантності. Так, це виглядало якщо не звертати увагу на питання пригнічення української культури, закриття шкіл, арешти діячів, заборону вживати терміни «Західна Україна», «Східна Галичина», «українець», «український». Але це вже інша історія. І вона буде мати місце в іншій публікації.

More from author

Готель «Подільський» – німий свідок історії Тернополя

В Тернополі є чимало будівель, які зуміли зберегтися до наших днів і можуть багато чого розповісти про історію міста. Однією з них є старовинна...

Цікава історія ІІ-державної гімназії ім. Юліуша Словацького або ЗОШ №4:  від заснування до сучасності

Школа на вулиці Святоіванівській, Конарського, Київській, а тепер на Шевченка завжди була однією з найбільш престижних. Але якщо на початку ХХ ст. причиною цього...

Історія I-ї тернопільської гімназії ім. Вінцента Поля якої вже немає…

З часу заснування міста в 1540 р. тут активно розвивалися освітні навчальні заклади. Одним з перших була братська школа заснована в 1593 р. Далі...
.,.,.,.