Польська армія і допризовна підготовка в Тернополі в 20-30 рр. ХХ ст.

Польська армія, як військова сила, яка прагнула захистити свої кордони перш за все від більшовиків, постійно вдосконалювалась. Одним із способів бути готовим до агресії була допризовна підготовка молоді, яку проходили і в Тернополі. Детальніше розповість про підготовку молодих людей для служби в армії в польські часи видання ternopil.one.

Армія і допризовна підготовка

Серед культурних та пропагандистських напрямів (про які ми писали тут і тут) до яких долучались військові варто звернути увагу і на іншу сторону роботи тернопільського гарнізону, а саме допризовну підготовку. В якості інструкторів військові входили до складу воєводського, міського та повітового комітету фізичного виховання та військової підготовки, виконуючи обов’язки секретарів. Офіцери найчастіше також обіймали посади командира допризовної підготовки у даному районі. Функції окружного коменданта з допризовної підготовки у Тернополі виконували, серед іншого, лейтенант Стефан Домарадзкі, лейтенант Адам Світлак, кап. Владислав Кручковський та кап. Казімеж Гомуліскі. Також військові координували роботу в галузі військової підготовки, яка проводилася в рамках товариств вищого громадського призначення, що діяли в Тернополі, таких як Стрілецьке товариство, Польська асоціація скаутингу та пов’язані з нею організації Федерація польських спілок захисників Батьківщини. Вони також контролювали допризовну підготовку молоді, школярів, жінок, резервістів тощо.  

Підготовка в школах

Відповідно до розпорядження служителів релігійних конфесій, народної освіти і військової справи від 1 грудня 1922 р. юнаки чоловічої статі 6-7 класів мали проходити обов’язкову допризовну підготовка в середніх школах. Його метою було підготувати їх до служби як майбутніх кандидатів на посаду офіцера постійної або резервної служби. Це відбувалося протягом години у другій половині дня, 3 години на тиждень, протягом навчального року. Згідно з наявними документами, інструкторами на заняттях у школах були 54 офіцери: лейтенант Сильвестер Ройна, кап. Антон Бяловські, капрал Владислав Кричовскі, поручник Адам Захута, Стефан Дорадскі та поручник Адам Світляк.

Чим займались юнаки під час навчання

Окрім звичайних фізичних вправ, студенти також брали участь у спеціальних курсах, таких як лижні курси, курси зв’язку та протиповітряної оборони та разом з військовими частинами гарнізону у святкуванні державних свят, військово-релігійних заходах. В рамках закінчення річної підготовки у війську відбувалося «Свято військової підготовки та фізичного виховання», поєднане зі стрільбою та змаганнями з легкої атлетики. Також періодично для учнів 7 класу організовувалися виїзні заняття протягом 2-х днів. У 1931 р. вони відбулися з 19 по 21 травня. У них брали участь шкільні війська з Тарнополя, 9-й полк Уланів і шкільні війська з Теребовлі. Був керівником навчань командувач допризовної підготовки округу майор Ян Лахович та спостерігачі представник коменданта VI корпусного округу майор Казімєж Косіба та командир 54-го полку полковник дипл. В. Пєкарський. Темою підготовки був марш на дальню дистанцію (80 км). Увесь дворічний військовий вишкіл завершувався тритижневим табором організованим під час відпусткового сезону і закінчувався іспитом перед окружною комісією.

У середині 1930-х років шкільні війська були поділені за трьома ступенями. Так, допризовною підготовкою були охоплені й учні III і IV класів неповної середньої школи та учні I і II класів середньої школи.

Старша молодь проходила навчання дещо в іншому обсязі в підрозділах, зосереджених у муніципальному міському загоні. Воно передбачало навчання у приватній школі, що дозволяло учасникам вишколу скоротити строк військової служби. У цьому випадку роль інструкторів виконували досвідчені унтер-офіцери.

Жінки в сфері підготовки

Армія також скористалась допомогою жінок, а тому на Тернопільщині діяв місцевий жіночий гурток військової підготовки. Отримані результати в роботі з громадянської підготовки та виховання фізичної та військової підготовки призвело до того, що Тернопільський гурток як один із 17-ти в Польщі був нагороджений прапором та грамотою. Діяльність Товариства була зосереджена переважно на роботі в шкільних таборах військової підготовки. Їх члени, крім навчання за програмою навчання, також проходили професійну підготовку, в тому числі курси в галузі санітарії, протигазової оборони, зброєзнавства і стрілянини. Такі курси організовував і гурток у Тернополі для не-членів.

Керівництво гарнізону також допомагало владі Тернопільського Стрілецького Товариства. Завдяки чисельності в 12 667 членів таке товариство поділили на 600 відділів, а підрозділ ZS був найчисельнішою організацією військової підготовки у воєводстві. Окрім організаційної підтримки серед військових частин також організовано збір готівки у фонд Стрілецького товариства. У 1932 р. в рамках внеску «Бал без балу» командування 12-ї піхотної дивізії пожертвувало на ці цілі 16 злотих, а штаб 1-го ескадрону 18 злотих.

Участь офіцерів з культурних заходах

У вересні 1932 року почала діяти в 54-й полку дивізійна рота офіцерів запасу. Першим старшиною роти був кап. дипл. Тадеуш Токарж. Протягом семимісячного навчання учні отримали необхідні військові знання за напрямом бойової підготовки та командування взводом. Позначився і курс курсантів запасу на громадському житті гарнізону. Курсанти випустили 500 примірників власного журналу під назвою «Gawędy Podchorążych» (в т.ч вийшло 6 випусків). У позаслужбовий час організували академії, загальноосвітні лекції для вояків, турніри та спортивні змагання. Вони також проводили курси ад’ютантів та заступників у місцевому скаутському загоні, а створений ними хор гулянок виступав на іграх, які організовувала «Військова родина». Також курсанти заснували «Коло вихованців дивізійної роти офіцерів запасу 54-й полку у Тернополі».

Мультикультурність Кресів означала, що вояки підрозділи брали участь у багатьох релігійних церемоніях, організованих як ієрархами Католицької Церкви, так і греко-католиками. Традицією була щорічна участь роти армії та командира дивізії у почесній Хресній ході, а також під час православного обряду освячення води під час Йорданського фестивалю.

Збір коштів

Перед лицем майбутньої війни польське суспільство, а також військові Тернопільського гарнізону долучилися до акції збору коштів на оборонні цілі. Навесні 1939 р. на загальних зборах членів ощадно-позичкової каси професійних унтер-офіцерів полку з’явилася ініціатива пожертвувати накопичені гроші на розширення військової авіації. Було надано у розпорядження держави готівку в сумі 15700 зл. З цього приводу унтер-офіцери записали:

«Ми робимо це з вірою, що всі заощадження унтер-офіцерів, подібних до наших, підуть за нами».

Це була не перша така акція, коли військові Тернопільського гарнізону зібрали кошти на оборонні та соціальні внески. Також військові брали участь для збору внесків на будівництво підводного човна «Маршал Ю. Пілсудський», на притулок для дітей-інвалідів, для Фундації льотної ім. бригадного генерала Станіслава Галла та ін.

Також варто звернути увагу на культурні та соціальні відносини солдатів з яких складався Тернопільський гарнізон з містом і його мешканцями. Вони вплинули на відновлення та збагачення різних форм соціально-культурного життя міста. Лекції «Польська зброя» та «Голос польський», що проходили у Тернополі показує багато прикладів контактів у цій сфері. Різноманітна культурно-просвітницька діяльність, що здійснювалася через лекції, концерти, самодіяльну творчість, ігри, благодійність, спорт сприяла зміцненню зв’язків між армією та суспільством, формувала просоціальні і продержавницькі установки. Що варто підкреслити, контакти вони були взаємовигідними. Загалом можна сказати, що участь армії в суспільно-культурному житті Тернополя була зустрінута суспільством привітно і доброзичливо. Просто певні групи, які заперечували польську дійсність з етнічних причин (українська меншина) чи з ідеологічних міркувань (комуністи та їхні прибічники), вороже ставилися до цієї діяльності.

More from author

Готель «Подільський» – німий свідок історії Тернополя

В Тернополі є чимало будівель, які зуміли зберегтися до наших днів і можуть багато чого розповісти про історію міста. Однією з них є старовинна...

Цікава історія ІІ-державної гімназії ім. Юліуша Словацького або ЗОШ №4:  від заснування до сучасності

Школа на вулиці Святоіванівській, Конарського, Київській, а тепер на Шевченка завжди була однією з найбільш престижних. Але якщо на початку ХХ ст. причиною цього...

Історія I-ї тернопільської гімназії ім. Вінцента Поля якої вже немає…

З часу заснування міста в 1540 р. тут активно розвивалися освітні навчальні заклади. Одним з перших була братська школа заснована в 1593 р. Далі...
.,.,.,.