Бережанська гімназія: від заснування до 60-х років ХІХ ст.

Чи добре ви знаєте історію міста Бережани? Це населений пункт в золотій галицькій провінції, який знаходиться на берегах річки Золота Липа, має давню історію, прекрасну європейську архітектуру та славні освітні традиції. Знали про це? Справа в тому, що саме в Бережани було перенесено гімназію із Збаража і після цього вона стала одним з небагатьох середніх навчальних закладів такого типу на Тернопільщині аж до 1820 р., коли відповідний з’явився в Тернополі. А тому детальніше про Бережанську гімназію розповість видання ternopil.one.

Освіта в Галичині

Бережани. Фото з сайту Збруч

Як повідомляють дослідники Бережан Проців Г. та Бемко В. історія міста була б неможлива без історії місцевої гімназії. Тим більше, що в найближчі роки заклад буде святкувати своє 220-ліття. Поважна дата для будь-якої установи. Якщо порівняти дату заснування цього закладу та відповідних по всій Україні, то стає зрозумілим, що схожі навчальні заклади в підросійській Україні були створені або в цей же час, або ж значно пізніше. Так, в Одесі в 1804 р., (в 1817 р. було закрито), в Новгороді-Сіверському (Чернігівщина) в 1804 р., а в Харкові в 1805 р. Також в 1805 р. було створено Кременецький ліцей, який спочатку був заснований як Вища Волинська гімназія, а вже за 14 років, в 1819 р. його було перейменовано в Кременецький ліцей. Дещо пізніше гімназії виникли в Києві і Сімферополі (1812). Значно раніше такі заклади були створені в інших частинах Галичини. У 1784-1789 рр. постали гімназії у Львові, Самборі, Станіславові (Івано-Франківськ), Перемишлі (Пшемишль), Тарнув, Ряшеві (Жешув). А от на Тернопільщині було засновано такі заклади в Збаражі (1789 р.) і в Бучачі в 1804 р. А отже, Бережани, Кременець та Бучач на початку ХІХ ст. були своєрідними острівцями науки, освіти, боротьби з невіглаством та середньовічними пережитками на Тернопільщині.

Бережани. Фото з сайту Збруч

Гімназія в Збаражі

Варто сказати, що питання освіти в польській, а потім і в австрійській частині України знаходилось в занедбаного стані. Так, існували навчальні заклади, які керувались ченцями з різних орденів: єзуїтами (як Тернополі – детальніше тут), піярами, бернардинцями, василіанами (в таких містах як Бучач, Дрогобич). Але цього було недостатньо. А тому за Йосифа ІІ почалась шкільна реформа. Уряд почав фінансувати школи, а вчителі стали державними службовцями.

Збараж. Монастир Бернардинів

Можна сказати, що гімназія, яка була утворена в Збаражі в 1789 р. за розпорядженням Відня була єдиною, що не була створена з духовної школи. Тодішній власник Збаража, Вінсент Потоцький, справою гімназії ніколи не цікавився. А отже, питання чому її утворили в місті, де освіта нікого не цікавила залишається відкритим. Однією з причин можна назвати історичне минуле, адже раніше там при монастирі отців Бернардинів існувала школа, яка перестала працювати через нестачу вчителів. Тим більше, що гімназія теж була розміщена в монастирі.

Збараж. Монастир Бернардинів

Також існування навчального закладу не схвалювалось збаразьким міщанством. Зокрема, воно просило владу Галичини, щоб гімназію, взагалі з міста забрати. Їх прохання не було задоволене, а тому міщани й далі бомбардували урядовців скаргами вказуючи, що гімназисти роблять всякі капості, грабують сади, чіпляються до їх жінок. Варто сказати, що гімназисти – це не сучасні 11-12 річні діти. Більшість були дорослими, мали вуса чи бороди, а інколи вже й служили у війську. В той же час гімназія була успішною і приваблювала нових людей. Про це свідчить той факт, що у 1789 р. в гімназії було записаних 47 учнів, а в 1804 р. було їх вже – 216.

Збараж. Монастир Бернардинів

Перенесення гімназії в Бережани

Австрійська влада все ж вирішила задовільнити прохання міщан і перенесла гімназію в Бережани. Це сталося восени 1805 р. Причини такого рішення теж малозрозумілі. Можливо далися взнаки відсутність грошей на фінансування освіти, адже в цей час тривали наполеонівській війни в яких Австрія брала активну участь. Іншою причиною є й те, що уряд вирішив отримати обіцяні дотації для утримання гімназії від княгині Ізабелли Любомирської з роду Чарторийських, яка на той час була власником міста. Можливо причина полягає в тому, що в Бережанах у той час існувала «головна» австрійська школа нижчого типу.

Працівники школи й вчителі були незадоволені переїздом в Бережани. На їх думку це місто було дорогим, тут не вистачало добрих помешкань, а також їх турбувало безнадійне бережанське болото! Тим не менше, до їх думки ніхто не прислухався і тому гімназія була успішно переміщена і розміщена в новій ратуші (збудована 1803 р.).

Ратуша. 1916 р.

Княгиня виділила для нового закладу безкоштовно п’ять зал (другий поверх ратуші) та зобов’язалась давати щорічно тридцять сягів (саженів) дерева із своїх лісів, без доставки (1 сажень приблизно –213,36 см).

Відкриття гімназії

Урочисте відкриття відбулося 2 вересня 1805 р. Присутніми були староста М. Левицький, синдик магістрату О. Несторович. Службу Божу відправив префект кс. Робаковскі. В його ж будинку відбулося приватне святкування цієї події.

Правила роботи гімназії

В гімназії ставлення вчителів до учнів була на рівні європейських навчальних закладів. Професори звертались до них «домінус» або по німецьки – «зі». Існувала й система покарань. Це не робили привселюдно. І називали своєрідно. Говорили «йти на чорну каву» до директора. А там вже говорили порушнику все так, що в очах темніло. Погрожували віддати до війська. А це вже було серйозне попередження. Також, якщо хтось не говорив німецькою, то йому вішали на шию дерев’яний кілок на шнурку, який один учень закидав іншому. Хто переночував з тим “значком”, той мусів стояти в класі стояти в куті не на ногах, а навколішки.

Розширення гімназії

З часом учням стало тісно в 5-ти приміщеннях ратуші особливо після того, як в 1819 р. з’явився 6-й клас. А тому учнів було поділено на дві частини. Одна партія навчалася зранку, а частина після обіду. Тривалий час уряд не поспішав розширяти гімназію до 8 класів, адже не мав грошей. Це питання вдалося вирішити лише після збільшення дотацій з боку Станіслава Потоцького, внука Ізабелли та підтримки міста. Дотації зі сторони власника полягали в збільшенні кількості палива, надані ще 5 зал ратуші. Управа дібр (тобто тогочасне лісове господарство) у селі Рай зобов’язалась за 4 роки надати гімназії 1200 гульденів, а місто Бережани надало допомогу цінними паперами в сумі 40570 гульденів. В 1863 р. в гімназії з’явився 7 клас, в наступному році 8-й.

Гімназія. 1902 р. Фото з сайту Замки та храми України

З цього часу гімназія вже мала 10 кабінетів, канцелярію, бібліотеку, конференц-зал, допоміжні приміщення. З часом і цього стало мало. А тому було отримано приміщення в будинку міської хлоп’ячої школи (тут розмістили п’ять класів); а також в будинку вірменської релігійної громади (тут розмістили великий кабінет для навчання релігії). Отже, гімназія розміщувалась в 3-х будинках, що знаходились на віддалі один від одного. Також установі не вистачало каналізації, тут заважав постійний шум через близькість ринку, бракувало свіжого повітря, не були комфортними і темні і вузькі коридори, також до 1820 р. до головного приміщення гімназії був тільки один вхід. Двічі відбувались пожежі, а тому довелось переривати навчання. У 1825 р. вчителі навчали по своїх приватних помешканнях, і в 1854 р., навчання почалось аж у жовтні. Періодично навчання припинялось через епідемії холери 1831, 1848, 1854 рр., а в 1849 р. приміщення гімназії було зайняте військом, яке придушувало революцію в цьому регіоні.Отже, Бережанська гімназія – це один з найкращих середніх навчальних закладів на Тернопільщині в ХІХ ст. Продовження про роботу вчителів та боротьбу учнів та викладачів за мову в цьому закладі читайте в наступних публікаціях.

More from author

Польське історичне товариство на Тернопільщині

Після отримання незалежності України стартували історичні дослідження, які раніше не були можливими або ж їх цінність та об’єктивність піддавалася сумніву. До таких належить історія...

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...
.,.,.,.