Прикордонна Тернопільщина. Наш край за польських часів між Сходом і Заходом

Сьогодні Тернопільщина – це територія, яка оточена сусідніми областями і не має виходу до кордону. Але ще 100 років назад наш край був своєрідним форпостом і знаходився на рубежі цивілізації. А отже, це була прикордонна територія. А за умовною стіною (все як в «Грі престолів»), яку охороняли і тернополяни, була радянська імперія – місце, де не цінувалося людське життя, де знищувалось все українське, і звідки цей морок більшовизму постійно прагнув масштабуватись і захопити весь світ. Детальніше про захисників «стіни», прикордонників Тернопільщини, розповість видання ternopil.one

Прикордонні переходи в Тернопільському воєводстві

Тернопільське (правильно Тарнопольске, адже до 1944 р. місто називалось Тарнополь) воєводство було прикордонним. За Збручем була інша частина України окупована на той час СРСР. А за Дністром знову ж таки українська Буковина, яка в 20-30 рр. знаходилась під контролем Румунії. А тому у воєводстві були прикордонні пункти. З Румунією з митницями, а саме Козачувка (Борщівський район) – Пригородроць, Заліщики, Крішатець (залізниця) і без них: Ушче Біскупі (Борщівський район) – Семушені та Грудек (Заліщицький район) – Василеу і Кулеуці. В УРСР можна було потрапити через Гусятин, Підволочиськ до Волочиська (Wołoczyska) (залізничний переїзд) та Скалу-Подільську (Борщівський район) до Кам’янець-Подільського.

Загальна інформація формування польської прикордонної служби

Польська держава, яка утворилася після розпаду Російської імперії не одразу створила професійні прикордонні частини. Перші роботи зі створення формувань для охорони кордонів розпочато в жовтні 1918 року Міністерством забезпечення. Організоване формування під назвою «Господарсько-військова варта» мало на меті, зокрема, запобігання нелегальному експорту продовольчих товарів, боротьбу зі спекуляцією, лихварством та експлуатацією. Паралельно з утворенням Господарсько-Військової Варти Міністерство Скарбу розпочало організацію Корпус податкової охорони мав намір «охороняти державні кордони і співпрацювати з іншими податковими органами в справі збору податків».

Восени 1920 року закінчилася польсько-більшовицька війна військове міністерство за згодою з Верховним командуванням Війська Польського розпорядженням від 6 листопада 1920 р. наказало заснувати прикордонний кордон Міністерства військових справ. Лінія, укомплектована прикордонними військами, проходила від лиману Серету до Дністра до Августова та Єзерка. Кордон був укомплектований військовими частинами. Кожне командування генерального округу отримало на свою ділянку по три батальйони солдатів і 200 військовослужбовців. З організаційних міркувань східний і північно-східний кордон було поділено на сім прикордонних ділянок зі штаб-квартирою штабу: у Тернополі, Рівному, Лунінці, Ліді, Вільнюсі, Свєнцянах і Гродно.

29 жовтня 1921 р. Тернопільське воєводство видає наказ, в якому державний кордон у Тернопільському воєводстві розділений на чотири частини:

  • І частина – Заліщицький і Борщівський повіти до місця впадіння Збруча в Дністер. Його мав укомплектовувати 22-й митний батальйон з місцем знаходження в с. Колодрібка.
  • II частина від згаданого мосту до межі Гусятинського повіту. Його комплектував 39-й митний батальйон з командним пунктом у Борщові .
  • ІІІ частина – кордон Гусятинського повіту. Він був укомплектований 23-м митним батальйоном штабу у с. Васильківці.
  • IV частина – межа Скалатського і Збаразького повітів. Його комплектував 38-й митний батальйон в Богданівці.

1 липня 1923 р. прикордонну охорону було ліквідовано і створено нове формування – державну поліцію. За припущеннями, кожен кілометр кордону охороняли 7 піших і 2 кінних офіцери. Штаб-квартира поліції відповідала за окружні поліцейські управління при воєводських управліннях, зокрема й Тернополі. Специфічні суспільно-політичні умови на східних окраїнах ІІ Речі Посполитої призвели до того, що жодне з діючих там до 1924 р. прикордонних формувань не було в змозі повною мірою виконати поставлені перед ними завдання. Загалом у 1924 р. у польсько-радянській прикордонній смузі відбулося понад 200 великих нападів і диверсій, у яких брали участь близько 1000 бандитів, загинуло не менше 54 осіб. Збройні диверсійні напади з території УРСР, за які радянський уряд офіційно не брав відповідальності, скомпрометували польську адміністрацію та поліцію, підтримували пропаганду КП (б)У та КП (б) У про тимчасовий характер польсько-радянського кордону, встановлений Ризьким договором і нещодавно підписаним протоколом про детальну делімітацію кордону.

Солдатський театр КОП у Чорткові

Створення КОП

У серпні 1924 року було прийнято резолюцію про створення Корпусу охорони військового кордону (КОП). Прискорення створення військового формування для охорони східного кордону також було зумовлене тим, що Росія укомплектувала кордон військовим, організованим, добре озброєним прикордонним формуванням, підпорядкованим службі безпеки ГПУ. 12 вересня 1924 р. КОП було створено. Склад КОП: штаб і спеціальні служби, бригади охорони кордону, а також роти і сторожові вежі як найменші організаційні одиниці.

До числа працівників КОП набирали здебільшого поляків з центральних районів, чи як в Галичині говорили казали – мазурів, переважно людей, які бачили в українцях небезпеку. КОП не лише сторожив кордон, але не в меншій мірі виконував різні каральні функції щодо наших людей.

23 жовтня 1924 року командувач КОП видав солдатам, що йшли на кордон, наказ такого змісту:

…На змучених багаторічною війною територіях знову запанували зґвалтування і терор. Тихий, спітнілий житель сіл і міст не знає спокою, ні на день, ні на годину. За цих умов все населення Прикордоння дивиться на солдатів КОП як на своїх справжніх захисників. Солдати, ви не можете втратити цю довіру.

Ви повинні справді стати захисниками бідних, які живуть у постійному страху за своє життя та майно свого народу. Вірною і наполегливою службою ви повинні забезпечити порядок і спокій населенню, гарантувати безпеку. Ваше ім’я, ім’я солдата Корпусу, призначеного для охорони кордонів, повинно вимовлятися з довірою і пошаною всім населенням і водночас бути жахом для бандитів».

Створення КОП з 25 тис. складом дозволило охопити все польсько-радянське порубіжжя протяжністю 1479 км, а також кордони з іншими державами. Вже в перші роки КОП почав ефективно боротися з радянськими нападами. З квітня по 1 липня 1925 р. в донесеннях КОП було зафіксовано 17 збройних нападів на польські пости, 23 випадки розстрілу постів, патрулів і офіцерів, 5 випадків злісного пошкодження державних гербів на прикордонних заставах, 4 випадки насильницького викрадення солдатів. та ще 10 випадків порушення кордону. Начальник штабу КОП підполковник С. Г. Юліуш Ульрих заявив, що КОП «захопив кількох старших радянських унтер-офіцерів, взятих у відповідь на викрадення наших рядових, також отримав близько 30 коней ГПУ та одного верблюда».

Прикордонники Тернопільщини

На другому етапі формування Корпусу охорони кордону за наказом МВС було створено 4-ту бригаду охорони кордону – «Поділля», яка мала знаходитися на Тернопільщині. Формуючою частиною став 54-й піхотний полк, який стояв в Тернополі. До складу бригади входили: 12-й прикордонний батальйон «Skałat», 13-й прикордонний батальйон «Kopyczyńce», 14-й прикордонний батальйон «Borszczów», 12-й кавалерійський ескадрон «Koszlaki», 13-й кавалерійський ескадрон «Czortków», 14-й кавалерійський ескадрон «Zaleszczyki». Командування бригади було дислоковано в Чорткові. Смуга, яку захищала бригада, мала ширину 342 км і глибину 30 км. У 1926 році на рівні бригади була організована школа сержантського складу для унтер- офіцерів піхоти.

Зона дій батальйону KOP „Kopyczyńce” в 1931р.

Указом міністра казначейства від 30 червня 1927 р. розпочато реорганізацію Митної варти. 1 листопада 1927 р . Митну інспекцію «Заліщики» було розформовано, а її зону відповідальності передано батальйону КОП «Борщів». У 1928 році бригада охороняла ділянку державного кордону протяжністю 365,134 км.

Розгортання батальйону КОП «Борщів» у 1931 році

Командний будинок 14-го батальйону КОП у Борщові близько 1927 р.

У 1931 р. при окремих бригадах Корпусу охорони кордону були організовані роти саперів. Вони діляться на чотири типи і були названі на честь своїх батьківських підрозділів. Бригада «Поділля» отримала роту ІІІ типу. Роти цього типу мали два взводи, три бригади та господарську бригаду. Рота мала 3 офіцери, 9 унтер-офіцерів і 80 рядових.

Полковник дипл. Стефан Ровецький (4 листопада 1935 — 15 червня 1938) командир бригади

23 лютого 1937 р. було розпочато реорганізацію Корпусу охорони кордону. Його результатом стала, зокрема, реорганізація бригади КОП «Поділля» шляхом розформування полку КОП «Чортків», який досі входив до організаційної частини бригади, та реорганізація командного складу бригади. Бригаді була підпорядкована станція поштових голубів KOП «Buczacz»; останні виконувала роль зв’язкових. У вересні 1937 року в бригаді було сформовано дивізіон легкої артилерії KOP «Czortków».

Прикордонники у Підволочиську

Варто сказати, що Підволочиськ належав до компетенції батальйону «Skalat» і його команда називалася І-й плутон (сотня, рота) «Рodwoloczyska». Він розміщувався у колишніх касарнях мадярського полку по вул. П. Мстислава (тепер), де по тому була заготконтора. Чергова частина знаходилась перед самим поворотом на Волочиськ (праворуч, будинок зберігся). Інші на залізничній станції і звідси вздовж колії патрулювали до залізничного мосту, що був згодом відбудований. Там знаходилася варта. Підволочиськ 1920 – 21 рр., як і багато інших галицьких міст, містечок та сіл являв собою суцільну рану. Кругом були руїни, голод, тиф, дизентерія. Було знищено маєток Баворовських – серце старого Підволочиська, готель «Одесу» – символ нашого розквіту на рубежі ХІХ – ХХ століття, зірвано мости на Збручі та греблю колишнього ставу, що тягнувся в напрямку Староміщини. Збруч не маючи русла тік посеред луків широким мілким потоком. Прикордонний режим діяв з боку поляків вже з жовтня 1920 року. По тому на лівому боці облаштувалися совєцкі прикордонні частини, що безпосередньо підлягали відповідно ВЧК – ОГПУ – НКВД – КГБ.

Отже, після створення власної держави поляки шляхом проб і помилок створили ефективну прикордонну службу. Частина прикордонників знаходилась на території Тернопільщини і входила до складу бригади «Поділля». Детальніше про їх роботу читайте в наступних публікаціях.

More from author

Як тернополянам підготуватися до ЗНО-2023

З початком нового навчального року практично всі одинадцятикласники почали підготовку до майбутніх випускних іспитів, які ймовірніше за все пройдуть у формі зовнішнього незалежного оцінювання....

Пам’ятки польсько-радянського прикордоння: Гусятин

Кордон, який утворився після завершення Української національної революції 1917-1921 рр., на території України між Польщею та СРСР не став чимось новим для населення Надзбруччя....

Станіслав Дністрянський – вчений-правознавець з Тернопільщини

Тернопільська область є місцем народження багатьох відомих вчених та культурних діячів, які своєю наполегливою працею прославляли рідний край. Почесне місце серед історичних постатей займає...
.,.,.,.