Розвиток освіти на Тернопільщині в 17-20 столітті

Освіта та культура Тернопільської області зазнавали впливу імперій, до складу яких входили західноукраїнські землі. В основному широкі верстви населення були позбавлені доступу до освіти, а навчання українською мовою протягом багатьох десятиліть було суворо забороненим. Повідомляє «ternopil.one».

Освіта Тернопільської області під владою Австро-Угорської імперії

З 1815 року Тернопільщина знову увійшла до складу Австро-Угорської імперії, що відбилося на усіх сферах життя.  Культура та освіта краю перебували у вкрай складному становищі. Австро-Угорщина насаджувала на захоплених землях режим нерівності українського населення.

Так, протягом 15-16 століття в основному освіта зосереджувалася лише в православних церквах, при яких працювали церковнопарафіяльні школи. Однак, населення міст стрімко зростало і це призвело до появи міських громадських шкіл.

Наприклад, в 1580 році відкрили Острозьку школу, у містечку Кременець з 1636 року працювала школа, яка була філією Києво-Могилянської академії.

Вагому роль у впливі на освіту відігравала католицька церква. Маючи підтримку королівської влади, духівництво намагалося повністю полонізувати населення Тернопільського краю. Жорстоко переслідувалась українська культура, мова.

Намагаючись протидіяти наступу на українську мову й освіту на території Тернопільщини створювалися братства за прототипом Львівського братства. Зокрема, в 1589 році перше братство почало діяльність в Тернополі, ще за декілька років братства створили у Кременці та Бережанах. Цікавий той факт, що братства діяли не лише в містах, але й у селах.

Рівень освіти продовжував знаходитися на низькому рівні. За указом австрійського уряду в Тернопільській області створили народні школи трьох типів. Серед них парафіяльні, які мали один клас і навчання велося рідною мовою. В невеличких містечках діяли тривіальні школи на три класи. У великих містах відкрили нормальні школи – з чотирьох класовою освітою. Однак, народних шкіл на території краю було досить мало.

Що ж стосується гімназій, вони працювали лише в декількох містах – Бережанах, Тернополі, Бучачі та Кременці. При цьому викладання предметів здійснювалося виключно німецькою мовою.

В 1813 році австрійський уряд видач черговий указ, яким погіршив і без того нелегке становище початкової освіти в селах. Влада Австро-Угорщини повністю відсторонилася від розвитку народної освіти та утримання шкіл, всі питання переклали на плечі місцевого населення.

Перешкоди для селян в здобутті освіти створювали й польські поміщики. Вони також відмовлялися виділяти кошти на утримання шкіл та ще й до того відбирали приміщення навчальних закладів і створювали в них польські школи. Тих селян, які знали письмо, відправляли у солдати. Це призводило до того, що сільське населення навідріз відмовлялося вчити грамоту, оскільки не бажали потрапити в рекрути. Наприклад, в першій половині 19 століття у сільських школах здобували освіту лише 10 відсотків дітей.

Боротьба за українську освіту

Всупереч численним перешкодам та утискам місцеве населення всіляко боролося за можливість навчатися українською мовою. Протести призвели до поступок зі сторони австрійського уряду. Так, з 1848 року дозволили навчання у тривіальних школах руською мовою.

На початку 19 століття центром культурного розвитку на Тернопільщині стало містечко Кременець. Зокрема, російська влада дозволила відкрити в місті Вищу Волинську гімназію, яку через декілька років перетворили у Волинський ліцей. Навчальний заклад в основному відвідували діти польських поміщиків. Процес навчання був розрахований на десять років.

Окрім цього при гімназії успішно працювала школа садівників, землемерів, підготовки сільських учителів, можна було поглиблено вивчати гуманітарні предмети та військову справу.

Справжньою гордістю Волинської гімназії була бібліотека, що налічувала понад 50 тисяч екземплярів книг, серед яких знаходилося і чимало рідкісних примірників.

В цих же роках у Кременці почала працювати астрономічна обсерваторія, школа геометрів та механіків, заснували ботанічний сад.

Варто додати, що на підвищення національної свідомості населення Тернопільщини впливала й прогресивна література. В Тернопільський край книги потрапляли зі Львова, Наддніпрянської України та навіть Росії. Жителі Тернопільщини мали можливість ознайомитися з творами Тараса Шевченка, Михайла Ломоносова, Івана Котляревського, творчістю представників польської інтелігенції – Адама Міцкевича та Юліуша Словацького, який до слова народився у Кременці.

У зв’язку з цим зростали антикріпосні настрої серед населення, на чолі яких стояли відомі поети, публіцисти та письменники.

Тернопільська гімназія єзуїтів

Одним з найстаріших навчальних закладів Тернополя була гімназія єзуїтів. Щоправда, заклад проіснував недовго. Відкрили гімназію в 1820 році й згідно з цісарським розпорядженням вона мала шість класів.

Поступово гімназія розвивалася: відкрили сьомий та восьмий класи, філософські студії для семінаристів і студентів.

Розташовувався навчальний заклад в приміщенні монастиря домініканців. Вчительський колектив гімназії єзуїтів в основному складали професори Полоцької академії. В перший рік навчальний заклад прийняв лише 87 учнів, однак в наступні роки кількість охочих здобути освіту постійно зростала.

Для того, щоб встановити обмеження для дітей з бідних родин в гімназії запровадили плату за навчання. В навчальний заклад приїжджали навчатися діти аристократичної знаті з Польщі та Відня.

У 1848 році на території Австро-Угорської імперії заборонили орден єзуїтів, що призвело до закриття гімназії в Тернополі. Натомість в приміщенні навчального закладу відкрили провізоричну восьмикласну гімназію

Бурси та освіта у міжвоєнний період

При окремих навчальних закладах відкривалися бурси, які використовувалися як гуртожитки для іногородніх учнів з бідних родин та тернопільських дітей-сиріт. Першу бурсу відкрили в Тернополі у 1872 році. Згодом в місті з’явився ще один гуртожиток «Бурса для синів сільських учителів». Приміщення знаходилося на вулиці Стрілецькій (сучасна вулиця Івана Франка).

В 1899 році Галицьке намісництво відкрило Руську бурсу в Тернополі, яка через декілька років змінила назву на «Українську бурсу імені А. Качали». Ініціатором відкриття гуртожитку виступив бургомістр Володимир Лучаківський.

На початку 19 століття в Тернополі активно відкривалися нові бурси серед яких: бурса «Товариства школи людової», Селянська бурса під опікунством Руського педагогічного товариства та Товариство польської бурси імені М. Мацішевського.

Однак, попри певний розвиток освіти на західноукраїнських землях діяли численні заборони та обмеження щодо діяльності культурно-освітніх товариств. Часто проходили погроми в товариствах «Просвіти». Влада проводила так звану політику умиротворення. За роботою товариства «Рідна школа» також встановили суворий контроль.

В 1930-х роках польська влада взялася за середню освіту на Тернопільщині. Зокрема, в гімназіях запроваджували викладання предметів виключно польською мовою. Окрім цього проводилася активна асиміляційна політика – в Західну Україну переїжджали сім’ї польських військових, де їм виділяли земельні ділянки та надавали соціальні пільги.

More from author

1 COMMENT

  1. […] Культура та освіта в Західній Україні зазнавала постійних утисків. Влада намагалася всіляко притискати українську мову, не дозволяючи викладати нею у школах. Попри все в Тернополі відкривалися нові заклади, де юні жителі міста здобували освіту. Одним з найстаріших навчальних закладів була Тернопільська гімназія єзуїтів. Повідомляє “Ternopil24” з посилання на “ternopil.one“. […]

 Робота прокуратури на Галичині і Тернопільщині за Австро-Угорської імперії

На сьогодні Україна це незалежна держава. А тому її державний апарат – кістяк держави повинен постійно осучаснюватись, перебудовуватись, оновлюватись. А тому повчальним для нас,...

Українці в складі Австро-Угорської армії

Коли говорять про українці в Австро-Угорській армії, то чомусь згадують лише Українських січових стрільців. В той же час українське населення, яке становило близько 8%...

Окупація Тернопільщини: як німці господарювали в нашому краї

Друга світова війна прийшла на Тернопільщину 17 вересня 1939 р. з гуркотом радянських танків, бомбардуванням залізничного вокзалу та початком репресій проти польського, а далі...
.,.,.,.