Стефанія Садовська – краєзнавиця, яка показала світу Тернопіль

Ім’я Стефанії Садовської назавжди увійшло в історію Тернополя. Уродженка міста була відомою краєзнавицею, педагогинею та автором книг декількома мовами. Головним її досягненням стало збереження спадщини краєзнавчого музею під час Другої світової війни. Повідомляє «Ternopil.one».

Дитинство та юність Стефанії Садовської

Педагогиня народилася 7 червня 1888 року в Тернополі. Її батьками були Стефан та Анна Садовські. Окрім Стефанії батьки виховували ще двох дітей – хлопчика Никифора-Омеляна та дівчинку Леонтину.

У своєму володінні родина мала поле та гай, які допомогли їм вижити у важкий період між Першою та Другою світовими війнами.

В основному навчанням дітей займалися батьки. Згодом Стефанія успішно завершила навчання в нормальній школі Радехова та вступила до Львівської української гімназії сестер-василіанок. Вищу освіту дівчина вирішила здобувати у Львівському університеті на філософському факультеті.

Під час навчання в університеті Стефанія познайомилася зі Степаном Рудницьким, який мав вагомий вплив на її життя. Після знайомства з Рудницьким вона вирішила присвятити себе географії, а саме науковій діяльності. Стефанія Садовська разом з іншими активістами виступала за можливість навчатися у Львівському університеті українською мовою.

На жаль, в 1910 році дівчину затримали й знайшли при ній листівки з закликами навчатися і спілкуватися рідною мовою. За цей вчинок Стефанію виключили з університету. Тому, вона змушена була продовжувати навчання у Чернівецькому університеті, де познайомилася з Ольгою Кобилянською. У відомої письменниці Стефанія Садовська мешкала до завершення навчання. Навіть після того, як дівчина поїхала з Чернівців, вона продовжувала листуватися з Ольгою Кобилянською.

Краєзнавиця здобула вищу освіту якраз напередодні Першої світової війни. Родина Садовських в 1914 році вимушено евакуювалася до Відня, звідки повернулася додому лише в 1918 році.

Повернення в Тернопіль

Після повернення в рідний Тернопіль Стефанія Садовська влаштовується працювати вчителем в одну з місцевих шкіл. Паралельно жінка бере участь в громадському житті Тернополя. За короткий період часу Стефанії Садовській вдалося стати відомою педагогинею в місті й влаштуватися професором географії та історії у приватній жіночій гімназії. Жінка підтримувала зв’язки з науковими колами Львова та Тернополя.

Активна громадська та педагогічна діяльність Стефанії Садовської не залишалася не поміченою владою і вже в 1933 році вона втратила роботу. Через декілька років помирає батько педагогині. У своєму щоденнику вона зазначає, що батько був одним зі старожилів Тернополя (на момент смерті йому виповнилося 88 років) і міг ще прожити, якби не побиття жовнірами.

Практично сім років Стефанія Садовська не могла влаштуватися на роботу через проукраїнську позицію. Лише з відкриттям у 1940 році Тернопільського державного історико-краєзнавчого музею жінці таки вдалося отримати роботу.

Створення Тернопільського історико-краєзнавчого музею

25 років свого життя віддала Стефанія Садовська улюбленій роботі у краєзнавчому музею і саме завдяки їй вдалося зберегти від знищення окупантами чимало цінних екземплярів.

Музей не припиняв роботу навіть у Другу світову війну. Смілива тернополянка продовжувала ходити на роботу і в часи німецької окупації. При цьому радянська влада згодом не приписала Стефанії Садовській статтю за колабораціонізм. Навпаки краєзнавицю нагородили «Знаком пошани» за те, що вона врятувала шедеври музею від тотального знищення.

В Другу світову війну німецькі окупанти використовували приміщення краєзнавчого музею як оборонну споруду і якби не зусилля Стефанії Садовської усі експонати музею були б знищені. Краєзнавиця досконало володіла німецькою мовою, що допомогло їй добитися дозволу в окупаційної влади перенести найцінніші екземпляри до льоху, який знаходився під приміщенням музею. Деякі раритетні експонати Стефанії Садовській вдалося заховати вдома.

Руйнівні бої 1944 року тернополянка разом з матір’ю та сестрою змогла пережити саме переховуючись в підвалі музею. Після завершення бойових дій жінка пішла подивитися на свій дім, проте північно-західна частина Тернополя була повністю зруйнованою. Будинок Стефанії Садовської також зазнав руйнувань і окрім цього його пограбували. З помешкання зникла головна робота її життя – рукопис докторської дисертації з астрономічної географії.

Книги Стефанії Садовської

За своє життя Стефанія Садовська написала не одну книгу, однак її переслідували нещастя. І сьогодні книги її авторства неможливо знайти в бібліотеках Тернополя. Її праці часто зникали або ж горіли.

Вчений-секретар краєзнавчого музею Ярослав Гайдукевич у своїй книзі «Не перервати б духовності нитку» розповідає про життя Стефанії Садовської. Зокрема, одного разу вона надіслала Науковому товариству імені Тараса Шевченка статтю про Тернопіль для публікації. На жаль, рукопис також був втрачений. 

Щоправда, працівникам краєзнавчого музею вдалося врятувати частину робіт пані Стефанії та створити фонд рукописів відомої краєзнавиці. Творча спадщина, яку вдалося зберегти, є досить цікавою та захопливою. Так, Стефанія Садовська цікавилася археологією, родом Потоцьких, Кременецьким ліцеєм, українським малярством на шклі та іншими цікавими постатями й подіями, які описуються в рукописах. З друкованих робіт вдалося зберегти лише історичну розвідку “Diocletianus”.

Рукопис “До історії Тернополя”

Лише у 2021 році до фонду краєзнавчого музею передали унікальні рукописи авторства Стефанії Садовської. Дослідження має назву «До історії Тернополя, 1685-1939 років». Рукописи зосереджені у двох саморобних книгах. В першій частині рукописів розповідається про історію Тернополя за період з 1685 до 1914 року. Друга частина дослідження охопила час від Першої світової війни до початку Другої світової війни.

Стефанія Садовська була унікальною краєзнавицею, оскільки вона описувала не лише хронологію важливих подій міста, але й детально розповідала про Тернопіль в контексті європейських подій, писала свої роздуми щодо цього. Для свого дослідження науковиця використовувала документи з тернопільського, польського та австрійського магістрату, різноманітні писемні джерела. Документи допомогли Стефанії Садовській скласти детальну хронологію подій у місті й продовжити її власним щоденником, де тернополянка ділилася своїми думками та спостереженнями за тим, що відбувалося навколо з 1914 до 1939 року.

Рукописи «Історія Тернополя» мають ще й графічні ілюстрації, зроблені рукою Стефанії Садовської. Зокрема, вона малювала містян та краєвиди Тернополя.

Вкінці життя Стефанія Садовська настільки розчарувалася у своїй роботі, що самостійно спалила ті рукописи, які вціліли.

Останні роки життя Стефанії Садовської були надзвичайно важкими для неї. Вона провела їх у геріатричному пансіонаті в Краснопущі. Краєзнавицю мучила хворобу, через яку вона й потрапила в геріатричний будинок.

Поховали Стефанію Садовську в родинному склепі на Микулинецькому кладовищі. Допомогли перевезти її тіло для поховання в Тернополі колеги з історико-краєзнавчого музею.