Жіноча виділова школа святої Ядвіги або школа №5

Історія тернопільської освіти – це завжди цікаво, повчально та дозволяє більше дізнатися про місто в якому живемо і про яке так мало знаємо. Особливо важливим є для кожного дізнатися про навчальні заклади Тернополя: коли створювались, де розміщувались, які перепони долали і головне чи існують зараз. А тому продовжуємо цикл статей про тернопільські школи і цього разу видання ternopil.one розповість про ЗОШ №5 або увага Жіночу виділову школу святої Ядвіги.

Про освіту в Галичині

Українська освіта в Галичині пройшла довгий шлях становлення. У 1786 р. українську мову було визнано краєвою, правда навчання в школах на ній не велося. Мова перших підручників була старослов’янською. Але в 1781 р. цісар Йосиф ІІ зобов’язав усіх підданих імперії навчатися (за умови, що в даному населеному пункті було більше 90 осіб населення). Так тривало до 1812 р. коли обов’язкове навчання було скасовано. Завдяки польському впливу українська освіта занепадає. Українські тривіальні школи зникають. В 1816 р. в Перемишлі виникло українське товариство греко-католицьких священиків, які намагалися підняти українську освіту. Їм не вдалося досягти успіху, але з 1818 р. в школах Галичини ввели вивчення греко-католицької релігії на українській мові. Взагалі в цій австрійській провінції школи повільно розвивалися, бо батьки не хотіли віддавати дітей до німецьких шкіл, також тут не вистачало шкільних приміщень, вчителів, а ще населення не було заможним, а отже питанню освіти не надавало першорядного значення. Так, міністр віросповідань та освіти імперії писав в 1850 р. про українців, що між ними немає близько жодних маєтних дідичів. Учні, тому, лише з родин греко-католицьких священиків можуть навчатися.

Одним із прикладів успішного «освіченого абсолютизму» було заснування парохіальної школи у Підгайчиках, яка, ймовірно, почала працювати в 1832 р. А загалом якщо дивитися статистику, то в 1843 р. на 2132 школи в Галичині 921 було укр. (парохіальних), 190 польських, 81 німецька, 938 – мішаних. Але слід зважати, що рівень парохіальних шкіл був значно нижчим, ніж тривіальних.

Зміни на краще відбулися після революції 1848-1849 рр., адже українських шкіл стало більше. За даними політика М. Павлика їх кількість виросла до близько 1500. Але відвідуваність шкіл бажала залишатися кращою. Так, в 1853-1854 рр. в школах Коломиї до прикладу, навчався 1 з 8 дітей шкільного віку.  

Освіта в Тернополі

Якщо говорити про тернопільську освіту, то вона тривалий час теж знаходилась в занепаді. Батькам доводилось відправляти учнів у Львів чи в Європу, а ж до того часу, як виникла гімназія в Бережанах (детальніше тут), Бучачі, єврейська та єзуїтські гімназії в Тернополі. Це все відбулося на початку ХІХ ст. Наступні навчальні заклади вже виникли в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Детальніше про них тут.

Варто сказати, що тернопільські освітні заклади виникали в центрі міста, на вулицях, що зараз мають назву М. Грушевського, М. Коперника, Камінна, П. Сагайдачного. Звернемось до вулиці Камінної, яка стала місцем розміщення двох навчальних закладів: Тернопільської української гімназії (будівля не збереглася) та Жіночої виділової школа святої Ядвіги.

Школа із такою ж назвою існувала не лише в Тернополі, а й у Станіславові та Львові. Зокрема, як зазначають історики Михайло Головатий, Олександр Линда в сучасному Івано-Франківську така школа мала статус 7-ної. Багаторічною директоркою тут була така собі вчителька Марія Кльосс. У 1880-х школа вважалась найбільшою в Австро-Угорщині за числом учениць: 1486 дівчат. Це говорить, що шкіл для дівчат в цьому місті не вистачало. Наприклад, така сама школа у Львові мала тільки 700 учениць, у Тернополі – 839. Далі про власне Тернопіль.

бульвар Т. Шевченка. Фото з сайту sowiniec.com.pl

Виділова школа в Тернополі

Школа розміщена в будівлі, яка будувалася як заклад для душевнохворих протягом 1857-го до 1881-го. Дослідник Тернополя І.Дуда зазначає, що в закладі планували розмістити 300-400 хворих. Завідувати мали сестри милосердя. Гроші збирали всім краєм. Власник села Біла та сусідніх лісів Тадеуш Туркулл надав для випалювання 100 тис. цегли дрова і глину, яку добували в Кутківцях. Тернополяни активно долучались і у вільний час возили пісок. Ділянка була придбана на околиці міста – Кам’яній горі площею 2 морги і 84 кв. саженів. Камінь для будівництва було видобуто під час ритті котловану. Частину правда.

Будівництво будівлі тривало 20 років. Заснували освітній заклад міська рада. Першою вчителькою тут була Марія Котлінська. Заклад існував з 30-х років ХІХ ст., як повідомляє дослідниця Тернополя Любомира Бойцун, але в іншому приміщенні. Навчалося тут в 60-ті роки близько 100 дівчат і працювало 3-є вчителів. Місто сплачувало зарплату вчительок, сторожа, а також опалення. Навчали тут релігії, польської і німецької мов, арифметики, історії, географії, фізики, польської літератури. В 70-ті тут працювало 7 вчительок, директорка та 2 священники: католицький та греко-католицький. Українську мову почали вивчати з 1867 р. Але згодом вилучили. Школа швидко зростала, а тому виникла необхідність в новому приміщенні. В 1879-1880 рр. вона перейшла в так званий «Дім вбогих», що знаходився на площі Собєського, а далі в наступному році в приміщення, яке спочатку будувалось для душевнохворих. Кількість вчительок виросла до 15 осіб. Школа почала називатися виділовою, тобто це був неповно середній навчальний заклад для дівчат. З 1888-1889 рр. директором став чоловік – Владислав Сатке. В приміщенні школи також розмістилась народна школа. В 90-х рр. тут, в обох школах, вже навчалась 701 дівчина.

Фото з сайту sowiniec.com.pl

В 1904 р. школа отримала ім’я святої Ядвіги. Тут вже навчалося 750 дівчат. Така кількість створювала проблеми. У 1907 р. було створено другу виділову школу. В 1911 р. директорство знову отримала жінка. Це була Олександра Студзінська. В польські часи тут діяла семирічна народна школа. В останній роки, якраз перед радянською агресією, тут була директоркою Євгенія Мондрицька.

Пансіон та інтернат для дівчат

При школі працював пансіон. А це означало, що вихованки мешкали у своїх будинках і приходили до навчання в заклад. Тут навчали гарних манер, мов, гри на інструментах та танців. Дисципліна була сувора. Всі ходили в однаковому одязі – темно-синіх спідничках і білих блузах. Щось схоже на матроски.

В 1911 р. на вулиці Кам’яній розпочалось будівництво інтернату для дівчат – сестер домініканок. Саме вони мали спостерігати для навчання дівчат. Спочатку цей заклад розташовувався на вулиці Парковій, а після завершення будівництва переїхав на Камінну.

Ілюстративне фото

Марія Грушевська та виділова школа

Цікавий факт. У виділовій школі в Тернополі навчався не аби хто, а дружина видатного українця Михайла Грушевського Марія. Вона народилась в Підгайчиках. Рано втратила батька. Для того, щоб стати вчителькою довелось навчатися у виділовій школі в Тернополі та містечку Підгайці, згодом Станіславові й Кракові (1876–1884). Лише після цього вчительська семінарія у Львові.

Марія та Михайло Грушевські.Фото з сййту: immh.kiev.ua

Виділова школа сьогодні

На сьогодні в колишній психлікарні та жіночій виділовій школі знаходиться ЗОШ №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Будівля належить до пам’яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 2003-М). Власне будівля – триповерхова.

Фото з книги Л.Бойцун

Отже, школа має давнє історичне минуле. А ви де навчались?

More from author

 Робота прокуратури на Галичині і Тернопільщині за Австро-Угорської імперії

На сьогодні Україна це незалежна держава. А тому її державний апарат – кістяк держави повинен постійно осучаснюватись, перебудовуватись, оновлюватись. А тому повчальним для нас,...

Українці в складі Австро-Угорської армії

Коли говорять про українці в Австро-Угорській армії, то чомусь згадують лише Українських січових стрільців. В той же час українське населення, яке становило близько 8%...

Окупація Тернопільщини: як німці господарювали в нашому краї

Друга світова війна прийшла на Тернопільщину 17 вересня 1939 р. з гуркотом радянських танків, бомбардуванням залізничного вокзалу та початком репресій проти польського, а далі...
.,.,.,.