Друга світова війна прийшла на Тернопільщину 17 вересня 1939 р. з гуркотом радянських танків, бомбардуванням залізничного вокзалу та початком репресій проти польського, а далі й українського населення. Далі через 2 роки розпочалася німецько-радянська війна і Тернопіль знову став ареною протистояння (не вперше і не востаннє). Після окупації міста та області нацистами тут почалось реалізація політики, яка передбачала створення великої і могутньої німецької імперії, а Україна мала бути територією з величезними економічними можливостями і сприятливим географічним положенням, що заклало б основи могутності райху на Сході. Отже, детальніше про економічну складову політики Німеччини на Тернопільщині розповість видання ternopil.one.
Фото з сайту agravery.com
Плани німецького керівництва на українські землі
Як зазначає вітчизняний історик Ф. Полянський, плани фашистів були грандіозні. «Мені потрібна Україна, – відверто говорив А. Гітлер, – щоб нас не змогли ослабити голодом, як це було під час попередньої війни». Схожі думки висловлював райхсміністр окупованих територій А.Розенберг. Він вважав, що завдання України забезпечити Німеччину та Європою сировиною. Відповідно наша територія мала годувати нову німецьку імперію. А німці якнайшвидше використовувати українські ресурси. Німці навіть створили документ, що називався «Директиви про керівництво економікою» («Зелена папка», де вказувались напрями, інструкції, ідеї, розпорядження щодо експлуатації України.
Тут говорилось, німці повинні використовувати всі можливі засоби та методи, щоб використати наявний потенціал окупованих земель. Всю сировину, напівфабрикати та готову продукцію дозволялось забирати силою або керуючись наказами німецького командування. Для керівництва економічним визиском було створено «Східний штаб економічного керівництва». А при військових одиницях – арміях, створено «господарські інспекції» і «господарські відділи», в нижчих підрозділах – дивізіях – «господарські команди», в польових комендатурах – «господарські групи». А отже, німці побудували повну господарську вертикаль, щоб мати можливість керувати, отримувати та впливати на економіку окупованої України.
Також німецькі війська отримали можливість використовуючи терміни «реквізиція» та «повинність» забирати в людей коштовності, які ще не забрала радянська влада та матеріальні речі.
Тернопільщина – господарська цінність для окупанта
Ця територія була цінною наявністю розвинутого сільського господарства. Адже найбільший ареал земель для вирощування пшениці та іншого збіжжя був у дистрикті «Галичина» основну частину якого становило Тернопілля. Кількість землі в Тернопільському повіті для господарства становила 333 453 га. З них орні землі 305 тис. га, луки – 10 тис., пасовища 9,1 тис., городи і сади 8 тис. У Чортківському 286 тис., з них орних 260, луків 5, пасовищ 9,8, городів 9 тис. В Бережанському – 204 236 га, з них орної землі – 168 156, луків – 16 550, пасовищ – 14 353, городів – 4 331 і садів – 814.
Одразу після окупації цих земель німці спрямувати на Тернопільщину своїх цивільних фахівців, які мали займатися сільським господарством. 1 серпня тут було сформовано Відділ прохарчування і сільського господарства управління керівника дистрикту. Цей орган визначив коло обов’язків українського селянина:
1) головне, забезпечувати харчами армію і місто;
2) звертати увагу на належний стан шляхів сполучення, а також ровів і річок;
3) виполювати бур’яни;
4) нищити тваринних шкідників;
5) Німці планували залишитися тут надовго, а тому селяни мали вчасно удобрювати грунти;
6) вчасно ремонтувати с\г машини.
Власність на землю
Вся державна власність польської держави стала німецькою. Німці створили великі земельні господарства. На 1942 р. таких господарств (площа яких була більшою 50 га) в Тернопільському повіті було 129, Бережанському 84, а на Чортківщині 159. Взагалі площа «лігеншафтів» в нашій області становила 270 322 га. Щоправда – це рахували радянські спеціалісти, а вони як ми знаємо часто могли перекручувати дані.
Також всі радянські колгоспи перетворили на громадські господарства, а радгоспи на державні структури. Земля стала спільною, інструменти і худобу для обробітку землі передавали селянам, але планували використовувати для роботи.
Сплата податків та норм мешканцями Тернопільщини
Селяни сплачували податки натуральними продуктами. Розмір визначала хліборобська спілка. Хто не платив податок – той втрачав землю. Так, німецька адміністрація відібрала в селян 125,5 тис. га. Зокрема, на Львівщині лише 60 тис. га, а на Франківщині лише 51 тис. га.
Селяни могли збиратися, щоб вирішувати питання здачі продуктів. Їх кількість розподілялась між господарствами. Так, на село Великі Луки було покладено обов’язок підготувати соломи – 1251 ц, а сіна вдвоє менше – 625,5 ц. Перелічене слід було привезти у фільварок на Загребеллі. Кожна сільська громада мала зібрати яєць не менше 1140 штук. На 1943 р. за 2 місяці на Тернопільщині селяни мали здати 10 тис. великої рогатої худоби. Після жнив селяни до 30 вересня мали віддати 60 % визначеної кількості пшениці, а до 30 листопада 100%. Не здав – значить розстріл.
З 1 га землі треба було здати 17 кг волового м’яса та 2 кг свинини. У селі Велика Лука в 1942 р. треба було здати 21 267 кг – 85 шт. ВРХ і 2 502 кг – 25 шт. свиней. Тварин привозили на тернопільську торговицю (біля старої різниці) в п’ятницю. Пшениці село мали здати 198 центрів
Якщо селяни вчасно здавали продукти, то отримували премію. А це було взуття, мило, сода. Для селян Чортківщини та Бережанщини за вчасну доставку городини давали цигарки («папіроси»), за кісткові овочі – цигарки, горілку та мармелад, за ягоди й гриби – теж саме, а за лікувальні трави – лише цигарки та мармелад.
Якщо село повністю виконувало план по здачі продуктів, то отримувало господарського мила 64 штуки, туалетного 42 шт., соди – 6 кг, свічок 5 кг.
Реквізиції майна в населення краю
Влада вимагала виконання плану, а якщо цього не робилося, то в такі села приїздили солдати вермахту (10-40 осіб) і починали здійснювати реквізицію всіх продуктів. У вільний від цих «службових занять» час солдати ходили по хатах і жебрали яйця, масло й овочі.
В 1943 р. розмір плану було збільшено. За невиконання німці збирали все майно, а також й одяг та взуття. Під час таких реквізицій німці забирали молодих хлопців до «бавдінсту». Використовували і наложництво. Так, в селі Верба, що на Бережанщині в 1943 р. німці арештували 27 селян. Було оголошено, що людей звільнять, якщо громада здасть свій план по продуктам. В селі Заложці 16 представників гестапо все одно розстріляли 2-х заручників навіть після того, як родичі виконали план. Заарештованими були: українець Процик Іван і поляк Федачковські Юзеф з с. Ранів.
Отже, німецька окупація, як і радянська мала за мету визиск населення. В СРСР на території Тернопільщини було створено колгоспи, а німецька влада їх залишила, адже так було простіше здійснювати визиск селян. Методи зростання продуктивності сільського господарства були переважно політичні, хоча були спроби запровадити й економічні.
