Тернопіль – екс-столиця конярства Австрійської імперії?

Тернопілля, як і вся Галичина, в часи приналежності краю до Угорського королівства, Речі Посполитої чи Австрійської імперії знаходилось на околиці цих держав і близько до ворожого цивілізованим державам Європи – Степу. А тому тут проживали переважно воїни, охоронці цих земель, які разом з землеробських населенням цього краю у вільний від військових дій час займалося хліборобством, торгівлею, різноманітними промислами, розведенням великої і дрібної худоби, коней. Саме розведення коней, їх навчання, кінські перегони стали важливою унікальною особливістю нашого земель нашої області, а пізніше і Тернополя. Детальніше про це розповість видання ternopil.one.

Минуле Тернопільщини

Історія цього краю тісно пов’язана з кіньми. Зокрема, про значний розвиток конярства на території області свідчить наявність на гербі Збаража зображеного верхи на коні св. Юрій, який вбиває дракона.

Фото з сайту zamky.te.ua

А також герб Заліщиків, де зображена ратуша та єдиноріг над нею. Єдиноріг символізує мужність та військову звитягу, а також уособлює швидкість коня та ударну силу рогу бика. Також в Козівському районі є село з назвою Конюхи, що має назву від занять його мешканців, які доглядали кінські табуни на королівських чи панських землях. Було чотири роди тієї служби: конюхи — доглядали робочих коней, стадні — наглядали над кіньми, якими селяни обробляли власні поля, але коні належали панові; конокормці — селяни мали прогодовувати панські коні; кобильники — наглядали над табунами. А ще про це свідчить назва та історія походження назви сіл Малі та Великі Чорнокінці, що в Чортківському районі.

Фото з сайту Вікіпедія

Чорнокінці

Колись тут були ліси і болота а цю місцевість назвали Чорні кінці, а населені пункти Чорнокунчики. Легенди розповідають, що назва походить від появи в цих краях страшної хвороби середньовіччя – чуми. Тоді загинуло багато людей. А щоб врятуватися від чуми вдалися до забобонів. Мали тричі оборати село чорними волами, а так як волів не було, то взяли чорних коней. Звідси пішла назва села «Чорні коні», а з часом для зручності у вимові – «Чорнокінці». Інший варіант назви села – це від слова «чорна куна», що має походження як частина одягу жителів, як міри вартості товару, як назва хутрового звіра (куна – куниця).

Наявність значних природних ресурсів на території краю сприяла зацікавленості польської влади в колонізації цих земель. А тому польські магнати та шляхта крок за кроком освоювали ці землі, відвоювала від природи, обороняла від кочовиків, будуючи поселення і міста. Так і виник Тернопіль, як поселення для захисту від татар. А також як місто, що вигідно розташоване посеред торговельних шляхів.

Тернопільські ярмарки – локомотив розвитку міста

Вже, у 1550 р. місто отримало грамоту від короля Сиґізмунда II Августа, яка змушувала купців з Галича, Коломиї, Коропця, які їхали у волинські міста чи Кременець, не оминати Тернопіль і сплачувати місту плату за кожен віз. Купці також приїжджаючи Тернопіль продавали частину своїх товарів містянам, а тому це було вигідно усім. Зокрема, у 1556 році львівський міщанин, різник Станіслав Шолтишек закупив 350 волів у князя Дмитра Івановича Вишневецького, заплативши по литовській копі грошей за кожного бика. Загальна вартість контракту сягнула 21000 грошей. Череда волів була перегнана через кордон Великого князівства Литовського у Польське королівство, і в Тарнополі була оформлена угода купівлі-продажу.

У 1564 р. місто було звільнено від сплати мита і йому дозволили проводити торги щотижня і 3 ярмарки на рік. У 1724 р. місто отримало право на проведення 26 липня ярмарку святої Анни, а в 1836 р. на 12 ярмарків. Всі ярмарки проводилися біля замку на Майдані, що називався Кінторговицею, чи просто Торговицею. Ярмарки починались 22 липня і тривали 10-12 днів. На ярмарок святої Анни приїжджали купці з різних країн, щоб придбати коней – породистих і робочих та за “блаватними товарами”. Незважаючи на гарячий час жнив, наші селяни масово заповняли площу і купували за безцінь “тандиту” (старі носильні речі; дрантя, лахміття).

Ярмарки і коні

Так, в 1836-1841 рр. кількість робочих, екіпажних і верхових коней на ярмарку налічувалось 2-4 тисячі. Найкраще платали за коней К. Левицького з Хоросткова. Верховий об’їжджений кінь йшов за ціною 600 зл. рин (срібна монета в Австрії з 1753 по 1892 р.). Великою популярністю користувалися кінні заводи в Смолянці, Мишковицях, Копичинцях, Шляхтинцях і Колодіївці. Приганяли також рисаків з Угорщини і Росії. Зокрема, в 1847 р. тут було 8 тисяч приїжджих, 400 повозів (екіпажів, підвод чи возів) і близько 600 наїзників. Ярмарки приваблювали і театральні та циркові трупи, музикантів, а тому в Тернополі під час ярмарок постійно грала музика «катеринка», крутилася карусель. Місто розважалося і заробляло на цьому. Не останню роль в цьому відігравало єврейське населення краю, яке теж користувалося кіньми.

Налякала міщан і коней міста комета, яка взимку 1868 року з’явилася на заході сонця. Очевидці свідчать, що її хвіст простягався над тернопільським ставом аж до костелу єзуїтів, де була швейна фабрика. Це викликало велику паніку худоби – іржали коні, вили пси; стривожені люди віщували війну. Можливо комета, а можливо інше вплинуло на рішення імператора заборонити в 1870 році експорт коней в інші країни. Тернопіль від такого рішення багато втратив. А на ярмарок святої Анни стали з’їжджатися купці, які привозили інші товари.

В той же час наявність власних коней свідчила про значний статус, а тому крім, селян, поміщиків, військових мали своїх коней і міщани. Статистика 1890 р. констатує, що в Тернополі було зареєстровано: 1 331 кінь, 1 029 голів рогатої худоби, 768 свиней, 278 овець і 2 кози.

Тернопільські ярмарки мали високий статус в імперії і про це свідчить інформація, що тут відбувалась своєрідна виставка рогатої худоби. Зокрема, навіть вручали нагороди від цісара (імператора) за кращу виплекану худобу. Худобою торгували на Оболоні (в районі нинішнього видавництва «Збруч»). Починаючи з середини XIX ст., ярмарки поступово втрачають своє значення, особливо після прокладання залізниці.

Кінні перегони

Завдяки ярмаркам в ХІХ ст. в місто потекли гроші, з’явилися багаті люди, а завдяки цим факторам і коням, тут почали організовувати кінні перегони. Публічні кінні перегони в Тернополі заснував граф Кароль Коритовский. За власний кошт він облаштував біля греблі доріжку, збудував трибуни, запросив музик, і 26 липня 1836 р. відбулися перші перегони, що зібрали велику кількість глядачів. Першу нагороду в сумі 900 зл. ринських взяв англійський жеребець Kcnyes (угор. Ніжний). Відтоді Магістрат проводив перегони в ярмаркову пору щорічно. Кінні змагання проводилися також на луках під Смиківцями. На той час такий розважальний захід приваблював сотні і сотні учасників. Тим більше, що перегони супроводжував військовий оркестр місцевого полку гусарів, відбувалося вручення нагород.

В пізніші роки кінні перегони продовжували викликати зацікавлення міщан, крім перегонів 24-26 вересня 1863 р., які проходили з невеликою кількістю учасників і глядачів. Головна причина польське повстання 1863 р., яке знайшло відгук і в мешканців Галичини.

Кінні перегони відбувалися в Тернополі і за часів Польщі. Так, на правому березі Серету в XIX столітті поміщик Мартин-Вінсентій Кросновський спорудив великий красивий палац. Коло палацу був костел, парк, а в річковій долині знаходився великий іподром. Саме тут 25-28 червня 1931 р. на загребельному іподромі відбувалися кінні перегони.

Конярство в ХХ ст.

Тернопіль не зміг уникнути появи символу польської влади на території міста пам’ятника Юзефові Пілсудському. Щоправда його зобразили на коні і хоча б цим підкреслили зв’язок міста з галуззю конярства.

Пам’ятника Юзефові Пілсудському

Конярство продовжувало розвиватися на території краю в 30-ті роки на Ягільницькому кінзаводі. Він був створений наприкінці 30-х і розміщувався в панському маєтку. Засновник граф Лянцкоронський. Завод був одним з найбільшим в державі і постачав чистокровних скакунів військовій кінноті. Можливо польські кавалеристи саме на ягельницких конях з шаблям наголо пішли на німецькі танки в восени 1939 р.? Хто зна.

Фото ілюстративне

Але під час німецько-радянської війни господарство заводу було зруйноване, щоправда в травні 1944 року завод відновив свою роботу. І протримався навіть до початку 90-х рр. Леонід Кучма відвідуючи область отримав від заводу вороного коня на ім’я Граф (кажуть вартість декілька десятків тисяч доларів).

Фото ілюстративне

Аякже Тернопіль, батьківщина кінних ярмарок та місце проведення кінних перегонів? В місті є іподром, де зараз проводять фестиваль “Файне місто”, існує ряд клубів верхової їзди, відбуваються кінні змагання в Байківцях, але загалом конярство перетворилось на розвагу, захоплення для окремих людей. Все як 200 років тому.

More from author

«Гра в шахи» кріпаками та лавра: подорож Шевченка на Тернопільщину

Цієї осені минає 178 років з часу подорожі Тараса Шевченка на Тернопільщину, пише сайт ternopil.one. А все почалося з розпорядження київського, подільського і волинського генерал-губернатора...

Чому породисті коти частіше хворіють

Іноді кіт просто розгублюється, заходить до вас у будинок через вікно і... Залишається назавжди. А іноді ви довго плануєте, з яким муркотливим котиком хочете...

Як вибрати чоловічий спортивний костюм в Тернополі: практичні поради

Спортивний костюм є непевно невід’ємним елементом гардеробу кожного чоловіка. В ньому можна займатися спортом, бігати у парку, або ж носити кожного дня. Виробники пропонують...
.,.,.,.,.