Тернопільські ринки: від початку заснування міста до сьогодні

Історію українського середньовічного міста, чи будь-якого міста Європи й Азії пізніших часів, неможливо вивчати без історії його торговельної чи ринкової діяльності. Тобто без існування ринків, ярмарків, базарів, торгів, торговиць. А вони були в той час веселими, гамірними, бурхливими. Їх розташування зумовлювалось місцем будівництва замку, великих культових споруд чи іншого міського укріплення. А тому ринки виникали переважно в центрі міста, яке з часом розширювалось в різні сторони, і таким чином ринки створювали власне головну площу міста. З розвитком торгівлі ринки обростали будівлями. З часом кам’яними, далі багатоповерховими, з глибокими підвалами-пивницями, для зберігання продуктів харчування за допомогою льоду з міських річок та ставків. Саме так виникли тернопільські ринки. Виникли, щоб розширитись в майбутньому туди, де було більше місця. Детальніше про тернопільські ринки від заснування міста і до сьогодні розповість видання ternopil.one.

Перший ринок Тернополя

Як повідомляє видання 20 мин. початок тернопільським ринкам було покладено разом із заснуванням Тернополя. А це сталося, як ми знаємо в 1540 р. Саме в цьому році польський воєвода Ян Амор Тарновський за дорученням короля заснував наше місто, щоб воно приносило користь, як форпост з нападами татар, які активізувались в кінці ХV ст. та економічний центр. Благо поряд розташовувались плодючі подільські та галицькі землі, ставки, які кишіли рибою та раками, навколо вистачало також лісів для палива та будівництва. А тому з XVI ст. вже існував ринок і професія перекупки в Тернополі. Причому торгували понад 460 років тому під самим замком, бо ринок знаходився зовсім поряд, на відстані 100 метрів. Все як в кращих європейських містах. 

Ринок був важливим для життєдіяльності міста. Про це свідчить згадка про нього в грамоті засновника і власника міста графа Яна Амора з Тарнова від 30 вересня 1550 р. до міщан. Що цікаво, так це те, що ця згадка пов’язана з єврейськими підприємцями, які в ті часи активно переселялись з Німеччини та Іспанії і поселялись на українських, білоруських та польських землях. Так от, засновник міста наказав євреям мати будинки на вулицях міста, а не на ринку. 

Також власник розповів, що місто отримало від короля привілей за яким через Тернопіль мав проходити гостинець. Це була важлива складова політики влади, а також економічного розвитку міста. Якщо говорити сучасними термінами – це означало, що місто отримувало монополію на торгівлю. А отже, всі купці з сусідніх міст мали їхати через Тернопіль для продажу своїх товарів.  Також проїзд таких купців мав бути платним. Також тодішнє законодавство прописувало шляхи збирати податки з усього, що продавалося на ринку.

Ян Амор підозрював корупцію серед депутатів (корупція і тоді існувала якщо що), а тому граф зобов’язав їх записувати всі прибутки громади в спеціальний реєстр та щороку звітувати перед своїм уповноваженим керівником, війтом і перед цілою громадою.

Граф Ян Амор не вів пустопорожніх балачок та не давав пустих обіцянок. Обіцяний гостинець через Тернопіль справді провели – ним возили сіль із Галичини на Волинь (це ж чимале коло). А далі король Сигізмунд Старий 6 вересня 1566 р. наказав усім купцям також зупинятися в місті і продавати тут частину товару. 

Де знаходився ринок?

Ринок логічно знаходився біля замку. Зараз це частина вулиці Старий Ринок. А отже, це за декілька хвилин від замку та основних релігійних споруд міста. Там же знаходилась ратуша міста. Ринок був не лише біля замку, а з часом розширювався й далі. Зокрема, в південному напрямі до вулиці Руської та Багатої. Остання вулиця теж мала відношення до торгівлі. Там все ще збереглися старі будинки, які будували заможні тернопільські купці. Також через ринок проходив старовинний шлях зі Львова до Кам’янця (Кам’янець-Подільський).

Ринок в 17-18 ст.

Ринок продовжував розвиватися і в наступні століття. У 1666 р. оподатковували всіх міських підприємців в залежності від розміру їхньої крамниці.Власники великих крамниць мали сплачувати за розпорядженням Станіслава Конецпольського по 6 злотих, а малих – по 10 грошів. Власники будинків на ринку платили 18 злотих в рік. Просто власники міських будинків сплачували 10 злотих у рік, а мешканці околиць, або “затильних”, тобто віддалених частин міста – по 4 злотих 15 грошів. Щоб порівняти що це вартує зараз, скажемо, що пшеничний хліб на той час коштував 3 гроші, а житній 2 гроші. Кухоль пива в 1719 р. на 3,75 л – коштував 7 грошів і один шеляг. Але якщо власник збирав податки, то також намагався впорядкувати, врівноважити міську торгівлю. Так, було заборонено розташовувати крамниці поза ринком, а предстваникм єврейської національності також заборонялося продати товари на різні християнські свята. 

Також маємо інформацію від 1672 р., де зазначено, що на міській торговиці діяла 21 крамниця та склад купців. Навколо ринку знаходились кам’яні будинки, де проживали і торгували, незважаючи на королівські заборони, євреї. Там, де ринок, там спиртне. Дослідник історії міста Ізидор Кордуба писав про рибно-булочний ринок, який діяв в районі сучасної вулиці Валової. Саме там власник міста Й. Потоцький у 18 ст. побудував гуральню (підприємство для виготовлення спирту), пивзавод, холодильник, а нижче корчму, яка за влучними висловами міщан отримала назву “пропінація”. 

23 серпня 1740 р. Й. Потоцький спробував впорядкувати торгівлю на ринку і вказав, щоб на там половина яток була християнська, а половина єврейська. І одні, й другі мали платити податок лоєм (топлений жир рогатої худоби). 

Тривалий час міський ринок був хаотичним місцем, де можна було продати будь-що. Але з часом власники міста впорядкували цей процес. Так, у ХІХ ст. у південній її частині стояли склади сукна і тканин, найзаможніші крамниці. Натомість у північній частині, як пише дослідниця міста Любомира Бойцун, продавали переважно м’ясо. Були й такі продавці, що продавали м’ясо просто наколовши його на кілки чи киї. Таких продавців і називали киї. В північно-західній частині розташовувались овочеві та молочні ряди.

Спеціалізовані ринки міста

З часом в Тернополі починають з’являтися спеціалізовані ринки. Одним з перших була ярмарка святої Анни, яка діяла на сучасному майдані Волі. Дозвіл на розташування там ярмарки місто дали в 1724 р. Ярмарка тривала 2 тижні. З 26 липня і до 10 серпня. І з цього часу це було місце для продажу худоби, зокрема коней. Переважно породистих. У 1837 р. на цей ярмарок приїхало 8000 купців та продавців. Для розваги гостей на Смиковецьких луках проводили кінні перегони. Завдяки ярмарці майдан навіть називали Кінською торговицею. Пізніше – це місце отримало пам’ятник спочатку Юзефу Пілсудському, а тепер і Данилу Галицькому. А що ярмарок запитаєте ви? Після 1870 р. він почав занепадати. В цьому році австрійська влада заборонила експорт коней. А тому ринок став називатися “тандитним”, тобто ринок триманих речей.

У 1883 р. майдан було перейменовано в площу Яна Собеського. А торгівля змістилася на околиці сучасної вул. Січинського.

Ринок на майдані Мистецтв та на Оболоні

За польських часів на місці сучасного площі Героїв Євромайдану виникла торговиця збіжжям. Збіжжя тут продавали, а далі везли на залізничний вокзал і вивозили в Європу. А от худобу почали продавати на Оболоні. Там, де зараз височить будівля “Збруча”. Тварин привозили на возах, приганяли та приносили. Були випадки, що ці зграї гусей, свиней, череди корів йшли, бігли та майже летіли вздовж вулиці Шептицького. Частину худоби відправляли до залізничного вокзалу, звідки вона відправлялась в Європу. Як от, гуси. А деякі залишались тут і йшли на міську різницю, яка була збудована вздовж дороги на Петриків і стала тепер пам’яткою місцевої архітектури. Забудова Оболоні тривала, а тому торговиця худобою перемістилася на Загребелля. Зараз там височіє новий корпус ЗУНУ. 

Загалом всі історичні ринки міста зникли. Чому так? Бо радянська держава відібрала в людей їх майно і намагалася втиснути їх торгівлю в свої рамки. А все, що раніше продавали і мали люди забрала держава. Щоб фінансувати революції в сусідніх країнах. Старі ринки зникли, але з’явилися нові, які тепер теж стають частинами торговельних центрів або ж зміщуються в Інтернет. А ви б відвідали Старий ринок Тернополя? 

More from author

Шкільне питання в Тернопільській губернії за російської окупації в 1916-1917 рр.

Російська окупації Галичини та Тернопільщини в 1914-1917 рр. привернула увагу до питання мови, освіти та ставлення до населення окупованих територій. Детальніше про це розповість...

Російська окупація Тернопільщини: питання управління, боротьби з інакодумством, ставлення до релігії

Перша світова війна стала трагедією для мільйонів європейців, американців, африканців та населення Азії, Австралії, Океанії. Ця подія своїм «чорним крилом» торкнулася і мешканців Тернопільщини....

Лайфхаки з кухонними приборами

Власники пристроїв та девайсів для кухні не здогадуються, що можливості цих предметів не обмежені звичайними функціями або можуть використовуватись більш оптимально. Знання секретів збільшують...
.,.,.,.