«Рідна школа» в Тернополі

Протягом багатьох десятків і сотень років українська нація перебувала під окупацією сусідніх народів. Наші землі були загарбані росіянами, австрійцями, угорцями, поляками, румунами. Весь цей час українцям доводилось кооперуватися, шукати способи виживання власного народу, реалізовувати власні, придумані тільки ними, ідеї для збереження української нації. Одним із таких інструментів була організація «Рідна школа», яка виникла ще в 1881 р., як освітньо-виховне товариство у Львові. Товариство «Рідна школа» існувало і в Тернополі. І завдяки діяльності її вчителів, керівників, громадських діячів та благодійників цей навчальний заклад зумів дати знання та національне виховання сотням українців. А отже, це був важливий крок для збереження нації. Детальніше про «Рідну школу» в Тернополі розповість видання ternopil.one.

Попередники «Рідної школи»

Як повідомляє дослідниця Лілія Шологон революція 1848-1849 рр. дала могутній поштовх розвитку українського національного руху в Галичині. По всьому краї створюються громадські організації на кшталт «Просвіти», «Сокола», «Пласту». У 1881 р. було створено громадське вчительське об’єднання, або «Руське Товариство Педагогічне» (РТП), яке мало за мету захист інтересів народного шкільництва та створення мережі україномовних приватних гімназійних закладів. 15 червня 1912 р. воно змінило назву на Українське педагогічне товариство (далі – УПТ). А в 1926 р. на «Рідна школа».

Чим займалось товариство? Видавало книги для учнів, підручники, книги для вчителів, створювало навчальні заклади, проводило курси підготовки до вступу в гімназії, навчало неписьменних, створювало бібліотеки і допомагало із стипендіями талановитій, але бідній молоді. Тобто робило все те ж, що зараз робить українська держава. Все те, що ми зараз вважаємо за норму. Але в часи відсутності власної держави все перелічене доводилось робити громадським діячам, благодійникам, свідомим українцям. Сьогодні вони називаються волонтери.

Створення навчальних закладів

Варто сказати, що на початку філіям та гурткам «Руського Товариства Педагогічного» вдалося створити ряд навчальних закладів у Львові. Далі відбулося створення освітніх установ у менших містах та селах Галичини. Першим із них була народна школа в Зарваниці на Тернопільщині, створена у 1906 р. У 1908 р. з’явилися заклади УПТ в селах Іванівка та Щастівка (на Збаражчині) та Чорткові. Початкові школи в Білозірці (що неподалік Збаражу) та Перемишлі розпочали свою роботу у 1910 р. В 1912 р. навчальні заклади з’явилися по інших містах та селах Галичини. І зокрема, в Яглотині і Забойках (Тернопільський район).

В 1903 р. розпочала свою роботу приватна українська учительська семінарія у Львові. Плата за навчання становила 20 крон за місяць. Бідні, але здібні платили менше. В 1912-1913 рр. тут навчалося 146 осіб. В 1910 р. таку ж жіночу вчительську семінарію було відкрито в Коломиї. Для навчання дівчата отримували безпроцентні позики на навчання, які вони мали повернути після закінчення семінарії.

З 1908 р. розпочинаються відкриття українських гімназій в Копичинцях (Тернопільщина), Яворові, Рогатині, Городенці, Буську, Збаражі (Тернопільщина), а згодом Долині, Чорткові (Тернопільщина) та Городку.

Протягом російської окупації Галичини українські навчальні заклади були фактично закриті і відкрились лише після відходу військ. Під час постання ЗУНР члени Українського педагогічного товариства підтримали нову українську державу і активно підтримували її починання, щодо українізації освіти.

Польська політика щодо української освіти

Ситуація в новопосталій польській державі щодо української освіти була складною. Так, на початку ХХ ст. в Львівському навчальному окрузі існувало 50 польськомовних гімназій та лише 6 українських. Також були паралельні українські відділи при польських гімназіях у Бережанах та Стрию. Детальніше про гімназію в Бережанах читайте тут і тут. Також, щоб вступити до гімназії українські діти мали складати екзамени з польської мови та літератури, так ніби вони були поляками. З 1923 р. в учительських семінаріях такі предмети, як історія, географія, педагогіка, психологія та інші професійно орієнтовані предмети польською.

Станіслав Грабський – Міністр освіти Польщі

Міністр освіти Польщі Станіслав Грабський заявив:

«Не мине й двох десятків літ, як українське питання в Польщі не існуватиме»

Шкільна програма 1934 р. вказувала:

«Метою школи є виховання й навчання молоді, свідомої своїх обов’язків, і творчих громадян, які розуміють співвідповідальність у доступному для них закресі за цілісність і добро Речі Посполитої».

Напис Організації Українських Націоналістів на стіні початкової школи в Ценюві (Тарнопільська губернія) із закликом навчатися дітей не польською, а українською. Видно табличка з назвою школи та розмитою емблемою.

«Рідна школа» в Тернополі

В 20-х рр. в Тернополі було 2 українських навчальних заклади: українська чоловіча гімназія та гімназія товариства «Рідна школа». Останню було утворено в 1921 р. Це був приватний навчальний заклад для дівчат. Працював він у 1921-1926 рр. в приміщенні Тернопільської української гімназії, але в другу зміну. Після 1926 р. навчальний процес було перенесено до приміщення руської бурси по вулиці Качали, 13 (тепер №9). Спочатку навчання відбувалося лише в частині будинку, а з 1937 р. в усьому. В цьому закладі учениці 1-2 класів завершуючи навчальний рік отримували свідоцтво, а учениці 3-4 класів складали іспит в українській чоловічій гімназії. Постійним вчителем був Никифор Гірняк, а інші вчителі працювали за необхідності. В 1923-1924 рр. з’явився вчитель математики, фізики та хімії – Осип Хома.

Никифор Гірняк

З 1928-1929 рр. гімназія стала шестикласною. Але 26 вересня 1930 р. польська влада ліквідувала чоловічу українську гімназію в Тернополі і утворила в її приміщенні польську жіночу гімназію. Це була антиукраїнська дія влади в рамках пацифікації. Але, так як в українській гімназії навчалось багато дівчат, то гімназія «Рідна школа» стала її наслідницею. З 1931 р. в цьому закладі було дозволено відкрити 1-2 класи змішаного типу. А отже, заклад почав називатися коедукаційним, тобто тут дозволялось спільне навчання хлопців і дівчат. Це було прогресивно як на той час.

Фінансування школа отримувала від батьків та добровільних пожертвувань. В місяць один учень мав платити 40 злотих. Більшість платили менше, а дехто взагалі звільнявся від плати. В 1930 р. коли виникло питання про розширення закладу, то місцеве «Міщанське товариство» (детальніше тут) організувало благодійний ярмарок і зібрало кошти на будівництво. В 1935 р. захід було повторено. І з цього часу відбуваються підготовчі роботи для будівництва, купується земля для закладу. Війна зупинила цей рух.

Можливість створення змішаних класів дозволила збільшити кількість учнів від 114 до 348. Але приміщення було тісне, а тому в зимові місяці, під час перерв, молодь стояла в тісному і вузькому коридорі. Але це не заважало учням отримувати якісні знання. Навчання відбувалося 5 днів на тиждень. Значна кількість предметів, серед яких математика, фізика, хімія, латинь, німецька мова, написання есе вимагали від учнів багато часу. Часто доводилось виконувати домашні завдання і в суботу. Інколи часу бракувало на дозвілля. 

Фото з сайту Най все буде Тернопіль

Навчалися тут учні не лише з Тернополя, а й з ближніх сіл, як Гаї Великі, Петриків, Кутківці. Учні щодня приходили пішки до школи, не важливо яка була погода або приїздили поїздом до Тернополя. Відпочинок був в суботу чи перед святкові дні, коли учні могли провести кілька годин в загальній кімнаті перечитуючи журнали, газети, граючи в шахи, або слухаючи радіопередачі. Зранку в неділю відвідували Середню церкву, займалися релігійними вправами, працювали в гімназійній бібліотеці і продовжували виконувати домашні завдання.

Гімназія «Рідної Школи» мала учительську, бібліотеку, географічний, хімічний, фізичний, біологічний кабінети та приміщення практичних робіт. Тут діяли різноманітні гуртки, як україністичний, філологічний, природничий, географічний, історичний, драматичний, музичний і спортовий (спортивний), класові громади, кооператив «Самопоміч», шкільна Каса Ощадливості, ліга протилетунської оборони та протигазової оборони. В гімназії діяло товариство «Пласт». В 1932 р. тут створено краєзнавчий музей, який нараховував понад 3000 експонатів та знаходився в будинку «Просвіти».

Фото з сайту Най все буде Тернопіль

Культурний напрям

В гімназії працювала Марійська дружина (церковна організація), яка мала євхаристійну та протиалкогольну секції. Щороку відбувались святкові заходи присвячені Тарасу Шевченку. Учні готували реферати, декламували вірші, відбувались виступи шкільного хору та оркестру. Працював драматичний гурток. Ставили п’єси «Лісова пісня» Лесі Українки та «Заколот» Августа Коцеби. Відбувались святкування державних свят, роковин «Просвіти» чи різних святих, як от Андрія. Учні також переглядали фільми, відвідували і брали участь в роботі міського театру, мандрівних театрів, здійснювали прогулянки до історичних місць краю – Збараж, Теребовля, Галич, Підлисся.

Спорт в гімназії

Польська влада забороняла учням належати до міських спортивних клубів. Детальніше про них тут. Але деякі учні записалися до футбольної секції товариства «Поділля». Спортивний гурток гімназії мав секцію волейболу, яка брала участь в змаганнях фестинах (святкові забави, гуляння) «Рідної Школи» й у Святі молоді у Львові. В зимові місяці учні школи були активними на льоду на майданчику товариства «Сокіл», що знаходився на вулиці Коперника.

Тернопільська українська гімназія ім. І. Франка

Після радянського вторгнення гімназія була перетворена школу №1 і перенесена на вул. Грушевського 2, пізніше на вул. Коперника 14 і з 1991 р. вона називається Тернопільська українська гімназія ім. І. Франка.

 Отже, “Рідна школа” стала важливим освітнім проектом українців, який дозволив зберегти та примножити культурні надбання нашого народу.

More from author

Польське історичне товариство на Тернопільщині

Після отримання незалежності України стартували історичні дослідження, які раніше не були можливими або ж їх цінність та об’єктивність піддавалася сумніву. До таких належить історія...

Що виробляли і що експортували Тернопіль і Тернопільщина у ХVІІІ-ХХ ст.

Тернопіль і Тернопільщина завжди були багаті на різноманітні товари, а тому на ці землі радо приїздили купці з усього світу, щоб придбати все найкраще...

Авіація в Галичині й на Тернопільщині в ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

Давно помічено, що галичани швидко переймають новинки науки та техніки. Також важливо про це сказати, але галичани не завжди лише споглядали за винаходами в...
.,.,.,.